Літній наступ Росії: які плани має Кремль на фронті та як Україна готова реагувати на агресію.
Яка ключова мета російських сил під час літньої наступальної операції, чи планують вони обстрілювати енергетичну інфраструктуру, а також як Збройні Сили України готуються до можливих атак ворога – про це йдеться у матеріалі РБК-Україна.
Російська влада анонсувала нову наступальну операцію в Україні, яка запланована на це літо. Кремль намагається втілити амбітний план, що передбачає захоплення всіх чотирьох регіонів, які вже були інтегровані в російську конституцію.
Але останні кілька тижнів інформаційний простір заповнюється заявами про те, що чотири регіони - не єдина мета противника. Попри спроби прорвати основні напрямки на Донеччині, російські війська скупчуються біля Сумщини та Харківщини.
У 2022 році Кремль був переконаний, що російська армія легко завоює Україну. Перші солдати, які вирушили в наступ, мали при собі парадну форму, а російська пропаганда зневажливо ставилася до військового потенціалу України, обіцяючи захопити "Київ за три дні". Проте, через понад три роки виснажливої війни, російські війська не змогли досягти навіть невеликої частини своїх амбітних цілей.
Проте сьогодні армія РФ утримує частини чотирьох українських регіонів - Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також кілька невеликих населених пунктів на Харківщині та Сумщині.
Найімовірніше, Росія, як і раніше, марить про те, щоб узяти Україну під повний контроль. Але проміжна мета очевидна - дійти до кордонів хоча б кількох із чотирьох областей, які вона вважає нібито своїми. І, схоже, військове керівництво РФ переслідує саме цю мету під час літнього наступу.
Джерела з Сил оборони повідомляють, що в ході кампанії цього літа та осені противник зосередить свої зусилля на певних напрямках фронту. По-перше, він намагатиметься просуватися в Донецькій області, де основні бойові дії відбуватимуться в районах Покровська, Торецька, Часового Яру та Костянтинівки. По-друге, противник також планує активізувати дії на українському прикордонні, зокрема в Сумській та Харківській областях.
Офіційна інформація щодо літньої військової кампанії в Росії залишається під грифом таємності. Лише Володимир Путін у травні знову озвучив ідею про створення "буферної зони" між Україною та Росією, підкреслюючи необхідність "забезпечення безпеки для російських громадян". Тим часом, як західні ЗМІ, так і українське військове керівництво регулярно фіксують скупчення російських військ на кордонах з Україною, що може свідчити про можливі нові спроби прориву української оборони.
Військовослужбовець з Росії (зображення: Getty Images)
28 травня президент України Володимир Зеленський повідомив, що Російська Федерація зосередила близько 50 тисяч своїх військових на кордонах із Сумською областю. Наразі чотири населені пункти в цій області знаходяться під контролем російських військ, тоді як статус кількох інших залишається невизначеним. Також спостерігається активність на Харківщині, де противник намагається просунутися в районі Вовчанська.
Російські сили вже минулого року планували або принаймні намагалися прорвати українську оборону, коли вони зібрали значну кількість військ біля кордонів цих двох областей. Після цього відбулася Курська операція, яка змусила їх вибивати Збройні сили України зі своєї території. Тепер частину своїх військових Москва повертає назад, що ми можемо спостерігати на картах і що називаємо "скупченням".
"Кількість військ складає 90 тисяч, і вони вже не потрібні на території Курщини. Таким чином, ті підрозділи, що були зняті з Сумської та Харківської областей, повернулися назад. Це і є основна суть. Тобто чисельність військ на цих напрямках залишилася незмінною. При цьому, коли повідомляється про перекидання 50 тисяч військових, чомусь не уточнюється, що до цього звідти також було знято таку ж кількість", - зазначив військовий аналітик Олексій Гетьман в інтерв'ю РБК-Україна.
На Харківському напрямку російські командири зосередили свої зусилля на 18-й мотострілецькій дивізії. Їхня мета, ймовірно, полягає в прориві фронтової лінії, що тягнеться на 40 км, з метою виявлення вразливих ділянок та просування на 15-20 км у глибину території. Однак це навряд чи можна назвати обіцяним "масштабним наступом".
Відповідно до даних карти DeepState та регулярних звітів Генерального штабу, російська армія продовжує зосереджувати свої зусилля в Донецькій області. Військові експерти підкреслюють, що Покровськ залишався ключовою оперативною метою для російських сил з лютого 2024 року. "Якщо б Росія планувала й надалі зосереджувати свої ресурси на цьому напрямку в 2025 році, вона повинна була б перекинути підрозділи 8-ї загальновійськової армії для підтримки вичерпаних військ у Покровському секторі", - зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW).
Утім, у росіян, як у справжніх опортуністів, цілі можуть змінюватися залежно від можливостей, що різко з'явилися. Протягом своєї літньої кампанії вони можуть змінювати напрямки - на Часів Яр, Торецьк чи Костянтинівку. А переміщують своїх військових досить швидко за допомогою залізниці. У будь-якому разі, йдеться, насамперед, про Донецьку область. Росіяни вірять, що повна окупація Донецької області - це ключ до інших наступальних операцій.
"Вони розробляли це з урахуванням реальних умов, і військові запевняли їх, що Донбас обов'язково буде захоплений, що українські сили зазнають невдачі, і тоді з'явиться можливість проводити військові дії й в інших напрямках. Серед таких дій — формування так званих буферних зон у Чернігівській та Сумській областях", - підкреслив військовий експерт Михайло Самусь в інтерв'ю РБК-Україна.
Можливо, наявність великих військових угрупувань та незначні просування в інших зонах мають на меті розширення фронту. Російські сили прагнуть змусити ЗСУ розподілити свої ресурси вздовж лінії бойових дій, що може привести до ослаблення оборонних позицій. Це, в свою чергу, створить можливість виявити слабкі місця, проникнути вглиб оборони та закріпитися там.
Джерела видання у військових колах уточнюють, що в разі успіхів на пріоритетних для себе напрямках окупаційна армія може розгорнути наступи і в Запорізькій, і в Херсонських областях. Однак поки що, за їхньою інформацією, у них усе-таки бракує сил для того, щоб рухатися скрізь і одразу. Тож росіянам, так чи інакше, доведеться обирати, куди спрямовувати основні удари.
Проблема людських ресурсів для продовження конфлікту є лише одним з багатьох викликів, з якими стикається Кремль. Дискусії щодо неминучого колапсу російської економіки через санкції та величезні витрати на війну ведуться з 2022 року. Проте в 2025 році Москва може все ще активно вести бойові дії, відновивши виробництво ракет і безпілотників, а також прагнучи забезпечити постійний приток нових військовослужбовців на фронт. Після трьох років конфлікту наше суспільство стало більш скептично налаштованим до гучних заяв про неминучий крах російської економіки.
На сьогоднішній день Росія, згідно з різними джерелами, відчуває нестачу броньованої техніки. Проте цю проблему їй вдалося частково подолати. Замість традиційних БМП і танків у наступ активно залучаються мотоцикли, квадроцикли та інша легка техніка. Такі транспортні засоби важче знищити за допомогою FPV-дронів, а ще складніше — артилерії. Найефективнішими засобами для протидії таким "наїзникам" залишаються інженерні загородження та мінування території.
В останніх числах травня під час зустрічі з представниками медіа Володимир Зеленський висловив думку, що Росія може не витримати навантаження війни. Незважаючи на те, що значна частина комерційних зв'язків між Москвою та іншими державами перейшла в тіньову сферу, результати санкцій стають очевидними. Таким чином, за словами президента, існує сподівання, що через рік війни не буде.
Військові сили Росії на території Донбасу (зображення: Getty Images)
Звичайно, ми усвідомлюємо результати численних досліджень та аналізів з різних країн. Червень 2026 року - ми всі сподіваємося, що війна залишиться в минулому. Це справді важливо. Проте ми також усвідомлюємо, що росіяни вже відчувають наслідки санкцій. Вони відчують їх вплив вже від запроваджених раніше обмежень. Вважаємо, що з літа 2026 року їхня економіка відчує ці наслідки більш інтенсивно, - підкреслив президент.
Уже зараз у Росії вручну тримають курс рубля щодо долара. Сьогодні долар коштує 76 рублів, хоча ще відносно недавно ціна за валюту перевалювала за сотню. У РНБО пояснили цей феномен тим, що Кремль провертає махінації за допомогою Казахстану, відкриваючи там рахунки, міняючи рублі на тенге, а потім купуючи за них долари.
Ситуація з нафтою є аналогічною - зусилля спрямовані на утримання її ціни нижче 60 доларів за барель. Зниження вартості дало змогу грецьким судновласникам відновити свою діяльність у сфері перевезень, водночас Росія вдалося зберегти певну частину доходів від експорту. Проте, такі низькі ціни на нафту не є вигідними для Москви.
Ніхто вже не прагне використовувати пафосні висловлювання, проте численні аналітики зазначають, що до вересня-жовтня Росії доведеться зменшити масштаби своїх наступальних дій і підготуватися до зимових умов. Ймовірно, що літня кампанія стане для Кремля останньою можливістю досягти значного успіху на міжнародній арені. Після цього змагання перетвориться на позиційну та тактичну боротьбу.
"У них зараз дуже складна ситуація, навіть дивна. Долар менше 80 рублів, нафта по 50, коли ми множимо ці цифри, виходить, що у них дефіцит, виходять якісь дивні дисбаланси. У мене таке враження, що їхня група старих функціонерів просто виводить усе у валюту. Вони штучно знижують долар і це вбиває експорт, але вони реалізують військові проєкти, виводять все у валюту і чекають цього краху, який настане восени. І тоді Росія буде готова до припинення вогню, зняття санкцій. А влітку вони будуть тягнути час", - додав Самусь.
В Україні, з зрозумілих причин, рідко обговорюється, як українське командування планує реагувати на дії противника. Рік тому Росія також намірилася здійснити масштабний літній наступ, а Україна відповідала оборонними заходами та намагалася виснажити сили ворога, про що тоді заявляв Головнокомандувач Олександр Сирський.
Сьогодні, коли російські війська знову намагаються наступати, найімовірніша тактика ЗСУ - глуха оборона і виснаження противника. Ця тактика включає в себе зміцнення оборонних рубежів і використання великої кількості БПЛА - дрони дають змогу вести війну на відстані і не підпускати противника близько до ліній оборони. Крім того, не можна виключати, що українська армія у відповідь проводитиме контрнаступальні дії тактичного рівня - для гальмування противника.
Для цього наші військові посилюють оборонні позиції вздовж лінії фронту, а особливо в тій частині Донеччини, де бої найінтенсивніші - на Покровському та Костянтинівському напрямках. Крім цього, ЗСУ готуються до можливих атак у Сумській і Харківській областях, щоб не дати росіянам розтягнути лінію бойових зіткнень. При цьому співрозмовники РБК-Україна турбуються про те, що окупаційні плани щодо так званої "санітарної" або "буферної зони" можуть торкнутися ще однієї - Чернігівської області. Тому українські військові також пильно стежать і за цією ділянкою фронту.
Український солдат (зображення: Getty Images)
Про те, що ситуація з обороною в української сторони покращилася, говорять офіційні особи США, на яких посилаються медіа. Завдяки 61 млрд допомоги, схваленої Конгресом, українським військам вдалося загальмувати росіян на Донеччині та відігнати на Харківщині.
Лінія оборони розтягнеться на 350 км, охоплюючи територію від Харкова до Вільного Поля в Запорізькій області, згідно з інформацією, наданою експертами військово-аналітичного проєкту PlayFra. Українські інженерні війська для її облаштування застосовують протитанкові рови, "зуби дракона" та колючий дріт.
Лінії формуються в топографічно обмежених зонах, на підвищеннях і біля водойм. Завдяки великій кількості укріплень та траншейних систем, які простягаються по всій лінії фронту і на кілька кілометрів у глибину, Збройні сили України мають на меті уповільнити, а згодом і знесилити російські війська.
Крім того, українське військове командування активно займається реформуванням структури Збройних сил, зокрема, створює нові корпуси. "Це перехід до нового етапу організації військових формувань. Ми входимо в еру постійно діючих екосистем, які відповідають за не тільки формування, але й використання сил. У нас не було подібних структур раніше. Останньою була бригада, що, звичайно, є недостатнім. Росія використовує дивізії, тоді як Україна – бригади, якщо говорити про стабільні військові формування. Але зараз ситуація змінюється", – зазначає Самусь.
Малоймовірно, що українським військовим вдасться перехопити ініціативу у свої руки цього літа. Йдеться про те, щоб не дати росіянам можливості захопити нові території і закріпитися на них. Хоча не виключені й точкові контратаки.
Не варто впадати в паніку або нарікати на долю. Коли росіяни оголосили про наступ у 2024 році, вони також стверджували, що їхні дії сягнуть навіть до Лівобережжя. Які ж результати їхніх планів? "Справжня потужна наступальна операція", - зазначив Гетьман.
У співрозмовників із Сил оборони виникають сумніви щодо можливостей російських військ досягти адміністративних меж хоча б однієї з областей Донеччини до завершення літа. Більше того, їхні очікування щодо окупації всього регіону до кінця року також є досить песимістичними. Водночас вони визнають, що українські збройні сили стикаються з багатьма внутрішніми викликами і під тиском ворога також відчувають виснаження.
Російські війська продовжують здійснювати інтенсивні обстріли українських міст і, ймовірно, не зупиняться на цьому і влітку, зосереджуючи зусилля на літній кампанії. У Москви є достатня кількість ресурсів для регулярних атак, особливо з огляду на те, що росіяни часто вдаються до використання безпілотників.
На сьогоднішній день російський військово-промисловий комплекс має можливість виробляти, згідно з різними джерелами, понад сто дальніх безпілотників щоденно, з метою поступового збільшення цього обсягу до 500 одиниць. Водночас українські сили протиповітряної оборони продовжують успішно нейтралізувати близько 80% дронів, що регулярно здійснюють напади на територію України.
Люди надають підтримку рятувальникам після атаки на школу в Києві (фото: Getty Images)
Щодо виробництва ракет, Росія щомісяця виготовляє від 120 до 300 одиниць різних типів. Незважаючи на те, що санкції ускладнили цей процес, Москва знайшла способи отримувати необхідні мікроелектронні компоненти з Європи та США. За допомогою ракет російське військове керівництво прагне завдати серйозної шкоди українському військово-промисловому комплексу, проте інформації про успіхи чи невдачі в цьому напрямку залишається обмаль.
Зате є інформація про дзеркальні удари України. Завдяки налагодженому виробництву дронів українські військові мають можливість діставати до найважливіших і найпотрібніших військових об'єктах РФ, таких як, наприклад, Єлабуга, де виробляють дрони. Завод "шахедів" у Росії було атаковано вже не один раз і навряд чи ми перестанемо по ньому бити. Те ж саме можна сказати і про НПЗ, про склади з боєприпасами та інші важливі для росіян об'єкти.
Крім того, Україна продовжує отримувати необхідні для ведення війни ресурси. США, незважаючи на невизначену позицію Дональда Трампа, не відмовляються від своїх обіцянок і постачають Україні боєприпаси. Європа також допомагає Києву оборонятися, а, можливо, навіть і бити по російських глибоких тилах. Під час нещодавнього візиту до Берліна Зеленський повідомив, що Німеччина й Україна вироблятимуть далекобійну зброю. При цьому так і не зрозуміло, дасть нам Берлін свої ракети Taurus чи ні - дискусії про це все ще тривають.
Попри певну паніку в ЗМІ після триденної спільної атаки з боку російських військ, аналітики стверджують, що Україна має достатні ресурси для відбиття ударів. Водночас, Росія також володіє можливостями продовжувати свої дії.
***
Сьогодні Москва демонструє готовність до діалогу. Поки кремлівські чиновники без значних повноважень перебувають у Стамбулі та повторюють те ж, що казали у 2022 році, російські військові продовжують намагання розширити свої територіальні кордони. Слова Путіна про те, що він ніколи не прагнув війни, шукає мир і готовий до "компромісів", здається, вже навіть не викликають довіри у Трампа. Проте жодних серйозних дій, аби зупинити Путіна, через потужні санкції чи навіть через пряму участь, ніхто, очевидно, не планує.
Усе зводиться до того, що Росія справді має вичерпати свій наступальний потенціал. Або ж літній наступ - це спосіб тиску Москви, щоб змусити нас піти на її умови, демонстрація того, що якщо ми не поступимося, то росіяни продовжуватимуть просуватися й обстрілювати мирні міста. Якщо Україна витримає це літо і не дасть противнику прорвати оборону, цілком імовірно, що до кінця року риторика російських переговірників зміниться. Або обидві країни застрягнуть у позиційній війні на невизначений час.
