Командир роти БПЛА 92 ОШБР Антон "Бандерас" Шмагайло заявив, що виживаність російських штурмовиків у районі Куп'янська становить не більше 10%.

Просто зараз триває одна з найдовших та найвиснажливіших битв цього року - битва за лівобережну Куп'янщину. Минулого місяця ворогу вдалося розрізати навпіл плацдарм українських військ на лівому березі річки Оскіл неподалік станції Куп'янськ-Вузловий. Сьогодні армія РФ стоїть за кілька кілометрів від самого Куп'янська.

Тут тримають оборону представники кількох бригад, які за чисельністю поступаються силам противника. У стримуванні наступу доволі часто ключова роль належить безпілотникам.

Цей матеріал - погляд з епіцентру подій на те, що відбувається на полі бою. Командир першої ударної роти батальйону ударних БпАК "АХІЛЛЕС", лейтенант Антон Шмагайло (позивний "Бандерас"), розповідає про співвідношення сил, поточні переваги та прорахунки ворога. А також про те, як протягом однієї доби розрахунки БПЛА знищують десятки одиниць броньованої техніки.

Однак противник не зупиняє своїх поступальних атак. Чи є ризик переправи через річку та прориву в напрямку Харкова? Далі – слова Антона Шмагайла (Бандераса).

З десяти піхотинців противника, які йдуть на штурм посадки, виживає один - два. Можливо, під час механізованих накатів, трохи більше. З передньої лінії трьохсотих вони практично не забирають. На заміну знищеній групі, на ті самі позиції, висувається інша група.

Загальна картина: ворог не рахується з втратами ні в живій силі, ні в техніці та намагається рухатись вперед попри все. Це те, що відбувається на Куп'янському напрямку.

Якщо уважно розглянути карту, можна помітити, що наш плацдарм простягається вздовж лівого берега річки Оскіл. Основні населені пункти в цьому районі – Куп'янськ, Куп'янськ-Вузловий та Борова. Противник зміг наблизитися до річки на південь від Куп'янська і частково закріпив свої позиції в селі Кругляківка. Таким чином, наш плацдарм опинився розділеним на дві частини.

Я не очікую, що найближчим часом ворог спробує форсувати річку в цих районах. Наразі його головним завданням є захоплення лівобережної частини Куп'янщини, зокрема, міста Куп'янськ-Вузловий. Проте противник веде активні бойові дії не лише за Куп'янськ-Вузловий, але й намагається пробитися в сторону Борової.

Спочатку російське командування поставило перед своїми військами завдання захопити Куп'янськ до 1 листопада цього року. Проте, сили оборони успішно відбили всі їхні атаки. Тепер у них з'явилася нова мета - захоплення міста до Нового року. Вочевидь, їхня спішність викликає певні запитання.

Нещодавно загарбники спробували раптово увірватися в місто, пролетівши повз бойові позиції. І їм це вдалося. Проте вже через годину вся техніка, що прорвалася, була знищена, а піхоту або захоплено в полон, або ліквідовано.

Під страхом смерті за невиконання завдання ворог достатньо часто діє в режимі "камікадзе", розуміючи, що вижити йому не вдасться в будь-якому випадку.

Наразі ворог використовує тактику "повзучих атак", щоб наблизитися до наших позицій настільки, щоб утримувати місто під своїм вогневим контролем.

Іноді кажуть, що Куп'янськ-Вузловий важливий для противника ще й тому, що це вузлова станція, а залізниця - головний спосіб забезпечення російської армії. Це не зовсім так. Селище Куп'янськ-Вузловий - справді надзвичайно великий і важливий транспортний вузол на лівому березі.

Але забудьте про залізницю. Принаймні поки що. Залізничне сполучення на відстані до 20 кілометрів від лінії фронту наразі не працює. Це я, як працівник залізниці, вам повідомляю.

Схоже, що ціль супротивника не полягає у спробі швидко взяти Оскіл і прорватися до Харкова. Такий розвиток подій виглядає малоймовірним.

Імовірно, він має намір забезпечити контроль над Оскільським плацдармом, наблизитися до Ізюму та продовжити наступ у напрямку Слов'янська і Краматорська. Як правило, противник не атакує великі міста в лоб, а намагається обійти їх з флангів. Для цього, звісно, потрібно створити відповідні флангові позиції.

Проте це всього лише гіпотеза щодо потенційного плану, реалізація якого може виявитися вкрай важкою. Адже кожен метр української території, особливо на Куп'янському напрямку, дається ворогу за вкрай високу ціну. Ми практично щодня знищуємо його бронетехніку в значних обсягах.

Цю територію обороняють кілька потужних підрозділів, які, на жаль, не можуть зрівнятися з чисельністю ворожих сил. Завдання батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів "АХІЛЛЕС" полягає в тому, щоб максимально посилити вогневу підтримку бригад, що контролюють цей сектор.

Нашим силам протистоїть більша частина багатотисячного угруповання військ "Запад". Угруповання складається з військових частин, що сформовані в західних регіонах Росії. Ці війська добре оснащені. Якщо на певній ділянці на Бахмутському напрямку ворог використовує два - три танки, то на аналогічній ділянці на Куп'янському напрямку - шість - вісім.

Ось такий приклад. Щоб захопити Кругляківку (село, розташоване на березі річки Оскіл), противник зазнав значних втрат, втративши десятки одиниць бронетехніки. Бої за це село тривають вже протягом тривалого часу. Яскравим епізодом стала подія 26 вересня, коли ворог вирішив влаштувати штурм, залучивши 50 одиниць техніки. У цій атаці брали участь танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, а також багатоцільові транспортери та тягачі.

Це був один із наймасштабніших механізованих наступів за весь час виконання бойових завдань, і наш батальйон завжди працює на найскладніших ділянках фронту!

Штурм, що відбувся 26 вересня, викликав спогади про початок повномасштабного вторгнення, коли російські війська просувалися величезними колонами через українську територію. У 2023-2024 роках я не пригадую подібних за своїм масштабом і рішучістю атак.

Около третьої години ночі наше розвідувальне підрозділ зафіксувало першу ворожу колону на підходах до селища Піщаного. Моя задача полягала в тому, щоб направити удари ударних дронів на цю техніку. Наступні дві доби виявилися дуже напруженими.

Якщо зазвичай штурми тривають півтори - дві години, то цього разу вони накатували хвиля за хвилею дуже довго. Ворог намагався прорвати передню лінію та заскочити на повних парах у селища Ковшарівка та Кругляківка. Ми повністю зруйнували ці плани, погасили всі хвилі, не допустили контактного бою ворога з українською піхотою.

Наші FPV та ударні бомбардувальники завдали удару по 40 одиницям ворожої техніки, що стало новим рекордом. З них відразу було знищено п'ять БМП, три танки, один БТР, один МТЛБ, два "Урали" та одна так звана "буханка". Інші одиниці техніки зазнали пошкоджень і були зупинені. На наступний день ми разом із суміжними підрозділами завершили знищення пошкодженої ворожої броні.

Упродовж цього періоду я виконував обов'язки на бойовому посту, розташованому на командно-спостережному пункті роти. Я займався управлінням бойовими діями. Простими словами, я відповідав за координацію роботи розрахунків і керував дронами, що літали в небі.

Загалом бойова робота тривала майже три доби. Практично без сну. Майже без можливості перепочити. Замість обіду - пляшка води. Це був важкий бій і фізично, і психологічно.

Один з наших підрозділів зазнав втрат - важкі поранення, але команда не зупинилася у своїй діяльності. Цим людям довелося пережити набагато більше труднощів, ніж мені.

Кожен бій має свої особливості. Під час цього наступу супротивник використав значну кількість рідкісних танків Т-80. Ця техніка демонструє вражаючу ефективність, але її запаси у ворога стрімко скорочуються. Можна з упевненістю стверджувати, що цей вид техніки стає все більш рідкісним. Нам вдалося знову істотно знизити їхню кількість.

Схоже, в майбутньому росіянам доведеться звертатися до старіших моделей танків. Або ж використовувати застарілі "Ниви", "буханки", квадроцикли, мотоцикли, мопеди та "гольфкари". Такі ситуації ми часом спостерігаємо.

Цікаво також було спостерігати, як колони зупинялися на перехрестях. Склалося враження, що у них були проблеми з ситуаційною обізнаністю - вони погано знали маршрут.

Ми добре орієнтувалися в цій місцевості та знали її особливості. На цій ділянці фронту ми вже мали досвід роботи. Наш підрозділ брав участь у боях на Харківщині, зокрема на Куп'янському напрямку, ще в 2022 році. Тоді ми виконували завдання в складі стрілецької роти.

Після контрнаступу на Слобожанщині в 2022 році ми займали цю позицію, утримуючи оборонні рубежі та зводячи укріплення. В деяких випадках ворог зміг захопити частину з них. Іноді ми змушені знищувати ці конструкції.

Головний тягар цього протистояння ліг на плечі нашої роти, проте всі підрозділи батальйону продемонстрували відмінну взаємодію. Завдяки злагодженій роботі технічного персоналу та водіїв, ми отримували боєкомплекти вчасно. Перше постачання боєприпасів стало необхідним вже о сьомій ранку.

Майстерня дронів швидко підготувала необхідну кількість дронів-камікадзе. Відіграло важливу роль також те, що на цій ділянці працює наша дальня розвідка та взвод радіоелектронної боротьби. Всю цю роботу координує командний пункт батальйону.

Не можна сказати, що ми відбили штурм завдяки збігу випадковостей. Ні, це - результат системної роботи.

Ворог постійно вдосконалюється. Це можна продемонструвати на конкретному прикладі. У квітні 2024 року БУБпАК "АХІЛЛЕС" зафіксував новий рекорд за кількістю знищеної техніки противника за добу під час битв за Часів Яр, знищивши 10 одиниць, серед яких п'ять БМД-2 та чотири БМП-2. Порівнюючи бої в квітні та вересні, можна помітити, що відбивати атаки стало значно складніше.

Супротивник активно поліпшує свої системи захисту. Це особливо стосується засобів радіоелектронної боротьби, які значно ускладнюють нашу діяльність. Якщо в квітні для знищення одного танка потрібно було використати п’ять чи шість дронів FPV, то тепер їх кількість перевищує десять. Тепер кожен успішно знищений об'єкт вважається справжнім досягненням.

У 2022 році РЕБів на броньованій техніці РФ не було, у 2023-му - з'явилися. З того часу ці системи ставали більш досконалими. Сьогодні РЕБ на танку працює на значній кількості діапазонів.

Існують також танки, які отримали прізвиська "мангали" або "черепахи" (іноді їх називають "сараями"). Над ними багато хто жартує, але сміятися не варто. Ці "мангали" з'явилися на озброєнні ЗСУ ще до початку повномасштабного вторгнення, коли в арсеналі з'явилися системи NLAW. Спочатку їх використання обмежувалося лише захистом башти, але під час бойових дій у Часовому Ярі вони стали захищати майже всю площу техніки.

"Черепахи", тобто броньована техніка з додатковою металевою обшивкою з усіх боків, вперше були зафіксовані восени цього року під Красногорівкою. Кустарна конструкція, зроблена, напевно, в гаражних умовах десь у Донецьку. Проте це достатньо ефективний захист. Додайте сюди РЕБ та мінні трали попереду і перед вами - пересувні фортеці.

Для того щоб уразити такі укріплення, пілоти FPV постійно удосконалюють свої вміння, зокрема практикуючи техніку наближення до цілі. Проте, досягати вражаючих результатів стає все складніше. На жаль, багато дронів не вдається врятувати.

Висновок: нам необхідно збільшити кількість дронів! На кожну агресію противника ми завжди знаходимо вдале рішення для відповіді.

Для протидії засобам РЕБ, якими облаштована їхня техніка, проводиться модернізація частот управління FPV-дронами, також активно впроваджуються дрони з донаведенням.

Крім того, можна з упевненістю стверджувати, що дрони, що працюють на основі оптоволокна, незабаром стануть важливою частиною еволюції FPV-дронів і знайдуть широке застосування у військових силах вже навесні 2025 року.

Крім того, в рамках нашого батальйону функціонує центр досліджень і розробок, основною метою якого є проактивний підхід - передбачати можливі проблеми, які можуть виникнути через 2-3 місяці, та розробляти рішення для їх своєчасного вирішення.

Те, що супротивник ігнорує свої втрати, важко вважати його силою. Це не сила, а швидше тимчасова вигода. Проте, варто пам’ятати, що їхні людські ресурси також мають свої межі.

Ситуація на сьогоднішній день дійсно є вкрай складною. Як я вже зазначав, противник, незважаючи на величезні втрати, продовжує отримувати нові сили. Йому не шкода своїх людей, особливо з огляду на їхню якість.

Ці особи, як правило, мають недостатній рівень освіти та підготовки. Під час допитів затримані, які нещодавно брали участь у штурмах, зізнаються, що їхнє навчання тривало лише кілька днів. Це свідчить про те, що Росія просто відправляє своїх людей на загибель.

Рано чи пізно будь-який ресурс вичерпується. Зараз противник намагається за будь-яку ціну досягти успіхів на фронті, в тому числі на Куп'янському напрямку.

Але масштабна наступальна операція армії РФ рано чи пізно закінчиться. Цілком ймовірно, що тоді "перевага" противника обернеться на його слабкість.

Він просто не зможе зберегти контроль над своїми позиціями. Ми ж пам'ятаємо, як противник раніше втратив території, які вже захопив...

Війна - це безмежний ряд навчань, і ми не можемо передбачити, яким стане наступний урок для нас і нашого супротивника.

Війна трансформувала мене. Раніше я вважав себе прихильником миру... Але тепер я відчуваю значну дистанцію між собою та тими, хто ухиляється від служби, а також між мною і людьми "на материку".

Ще один важливий урок війни, який я засвоїв, - це не судити людей лише за їх зовнішнім виглядом, фізичною статурою чи навіть світоглядом. Ніколи не можна передбачити, як поведе себе той чи інший військовий у критичній ситуації.

Іноді неймовірна відвага, відданість та внутрішня сила виявляються в тих, хто в звичайному житті був хіпстером, працював в IT-сфері і зовсім не нагадував "супергероїв", яких зображають на рекламних плакатах для набору.

Що не перестає вражати? Протилежна сила - страждання. Буває, що російські вояки, щоб припинити свої муки, скоюють суїцид, розуміючи, що вони нікому не потрібні і евакуювати їх ніхто не буде.

Моя військова кар'єра, безумовно, була насиченою. Особливо в перші години після приєднання до територіальної оборони. Запам'ятався натовп і довгі черги. Це був той момент, коли замість запланованих чотирьох рот у батальйоні утворилося сім.

Якийсь чоловік з рушницею для полювання наблизився до мене і проголосив: "Я командир роти, йди зі мною, ти станеш командиром відділення". Так розпочалась моя перша кар'єрна висота.

Уся історія батальйону "АХІЛЛЕС" є водночас і моєю історією. Наприклад, я вперше зустрів хлопців з підрозділу "Vector", які виявили ворожу колонну в ніч з 25 на 26 вересня, саме в тих чергах.

Після війни я не планую продовжувати службу. Можливо, я повернусь до своєї спеціальності - залізничної логістики.

На даний момент я не розглядаю можливість завершення війни, адже попереду ще чимало завдань.

Я залишатимусь у Збройних Силах України стільки, скільки буде необхідно.