"Коляда на Майзлях": різдвяні мелодії під величним небосхилом храму

Різдвяний фестиваль в Івано-Франківську, започаткований у 2010 році, всього через кілька років отримав статус об'єкта нематеріальної культурної спадщини.

У 2010 році в Івано-Франківську, на території василіянського монастиря Царя Христа Української греко-католицької церкви (УГКЦ), було вперше організовано Різдвяний фестиваль "Коляда на Майзлях". З того часу цей захід став важливою частиною культурного життя міста та здобув популярність за межами України. Організатори фестивалю стверджують, що важко знайти країну, з якої б не привозили колядки та щедрівки під час новорічно-різдвяних свят. Протягом усього фестивалю в Івано-Франківську виступили понад 500 колективів. Хоча деякі різдвяні пісні можуть повторюватися, їх виконання завжди залишається неповторним.

У 2022 році Міжнародний фестиваль "Коляда на Майзлях" був внесений до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України.

Укрінформ запрошує вас ознайомитися з історією фестивалю, а також з інформацією про його організаторів і учасників.

ВСІ БАЖАЮТЬ БУТИ НА МАЙЗЛІ

- Початок був дуже простий!

Про фестиваль "Коляда на Майзлях" розповідає його співорганізатор, кандидат мистецтвознавства та заслужений діяч мистецтв України Ігор Дем'янець.

Він ділиться інформацією про те, що щороку у Львові відбувається різдвяний фестиваль. Часто в ньому брали участь творчі колективи з Івано-Франківська. Проте одного разу поїздку довелося скасувати, оскільки організатори повідомили, що програма вже була затверджена без їхньої участі. Це викликало в нього роздуми про можливість проведення подібного фестивалю в рідному Франківську.

Ідея отримала підтримку від ігумена василіянських монастирів, ієромонаха Володимира Палчинського, який також запропонував місце проведення фестивалю — храм Царя Христа УГКЦ. У той час храм тільки почав своє відновлення, і в його стінах часто лунали голоси молоді.

Наша ідея, яка прийшла від молодіжного хору "Осанна", завжди полягала в тому, щоб створити унікальну атмосферу спільного колядування в храмі. Ми були вражені особливими акустичними властивостями цього місця: купол, звуки, що сходяться до центру, забезпечують неповторне відлуння та неймовірні емоції під час співу. Отець Володимир завжди був ініціатором багатьох проектів, прагнучи залучити молодь до життя парафії, адже його гасло звучало: "Дайте молоді місце в церкві". З його підтримкою ми організували численні свята, виступи та здійснили багато добрих справ. Тож фестиваль не став для нас несподіванкою, адже отець Володимир продовжує залишатися з нами, – ділиться думками керівниця хору "Осанна", художній керівник народного дому "Княгинин" в Івано-Франківську, ідейниця та співорганізаторка фестивалю Любов Терлецька.

Перш ніж все почалося, виникло питання, де знайти спеціалізовані станки для розміщення хорових колективів у храмі Царя Христа. Спочатку обладнання доводилося позичати, але згодом було вирішено придбати власне, усвідомлюючи, що захід набере популярності. Усі технічні аспекти, що стосуються звукового супроводу, сцени, освітлення та виступів колективів, були під контролем священників УГКЦ. Завдяки їхнім зусиллям фестиваль продовжував звучати навіть під час блекаутів.

- Духовенство і миряни стараються творити це дійство разом, а його організувати непросто. Священники з нами стали сподвижниками фестивального руху. Багато з них вже самотужки створюють хорові колективи при інших храмах і делегують їх до нас на фестиваль, - додає Любов Терлецька.

Ігор Дем'янець зазначає, що над назвою фестивалю довго думали.

- Найперше визначилися, що фестиваль буде різдвяний, бо ідея, яка нас надихала, - це відновити колядки та щедрівки після радянського занепаду. По селах вони звучали, але ми знали лише частинку з того, що співали люди. Моя ідея була назвати фестиваль "Майзлі". Чому? Оцей район (де розташована церква Царя Христа, - ред.) колись називався Горького, і всі в Івано-Франківську довго так його означали. А я запропонував відновити історичну назву. За часів австрійської влади тут був ремісничий район, відомий як Майзлі. З німецької "майзлі" - це долото, теслярський інструмент. Спочатку мені дорікали, що назва фестивалю могла б бути більш піднесеною, "Велика коляда" чи "Разом колядуємо"... Але потім вирішили не змінювати нашу назву, і таки за 3-4 роки вона прижилася. Тоді нам уже дзвонили звідусіль і казали, що всі хочуть на Майзлі! І це було класно, - усміхається Дем'янець.

ФЕСТИВАЛЬ НЕ ЗУПИНЯВСЯ І В НАЙСКЛАДНІШІ ЧАСИ

Перший фестиваль "Коляда на Майзлях" зібрав настільки багато людей, що в храмі було важко знайти вільне місце. Ніхто не залишився без можливості співати колядки.

- Пам'ятаю: мінус 30 надворі, у церкві людей багато, місця обмаль, нікого неможливо спинити, а потім усіх надворі частують вином, грає оркестр, і тисячі людей колядують. Це ж гарно! - пригадує мистецтвознавець.

За словами Любові Терлецької, перший фестиваль тривав 21 день і включав два гала-концерти. Хоча організація була нелегкою, емоції були просто незабутніми.

Ми усвідомили, що жити у храмі протягом трьох тижнів і приймати гостей — це велике навантаження як для організаторів, так і для монастиря. Тому фестиваль було вирішено скоротити до двох тижнів, а згодом — до п'яти днів. У найскладніші етапи нашої історії фестиваль тривав три дні, але ніколи не призупинявся. Коляда завжди залишається актуальною. Наші предки вірили: якщо ми перестанемо колядувати, весь світ може зникнути, а зло почне панувати. Це неприпустимо. Тому колядувати потрібно так само, як і писати писанки та відвідувати храм, - переконана Терлецька.

Уже пізніше організатори фестивалю облаштують столики, за якими частуватимуть солодощами, та збільшать кількість сидячих місць. Тимчасом перші фестивалі потребували величезних зусиль та коштів, щоб розмістити усіх гостей, організувати їм екскурсійні програми і нікого не залишити без уваги. Бувало, гостей на ночівлю запрошували у свої домівки учасники місцевих колективів.

Простір у храмі Царя Христа розширився лише тоді, коли обласний телеканал "Галичина" почав транслювати "Коляду на Майзлях". Саме завдяки телеверсії фестиваль зміг продовжити своє існування навіть під час пандемії коронавірусу.

Щороку тематику "Коляди на Майзлях" змінювали, але за всю свою історію жоден концерт не обійшовся без прем'єр. Спочатку їх привозили колективи з інших областей та регіонів, які ставали відкриттям для місцевих, а потім - і гості з-за кордону. У 2019-му фестиваль отримав статус міжнародного.

Здається, зірки дійсно були на нашому боці, адже під час X Різдвяного фестивалю "Коляда на Майзлях" нас відвідали Блаженнійший Святослав Шевчук (глава УГКЦ, - ред.) та тодішній міністр культури України Євген Нищук, який оголосив про новий статус фестивалю. Але і до цього моменту до нас приїжджали колективи з різних країн: Македонії, Канади, Німеччини, Іспанії. А про Польщу і згадувати не варто! На одному з фестивалів виступили п'ять польських колективів, що стало справжньою подією. Я навіть важко можу уявити, які країни не брали участі у нашому фестивалі. Литва, Латвія, Естонія, Словенія... - ділиться спогадами Ігор Дем'янець.

Він також зазначає, що на фестивалі отримали овації студенти-афроамериканці, які колись вирішили виконати пісню "Нова радість стала".

ГОЛОСИ КОЛЕКТИВУ "ЯМАРІУПОЛЬ" можна перефразувати як "ГЛАСИ КОМАНДИ 'ЯМАРІУПОЛЬ'".

У час повномасштабної війни "Коляду на Майзлях" хотіли призупинити. Але ініціатива продовжити фестивальну історію взяла своє. Прямих ефірів із храму Царя Христа не було: концерти обласне телебачення транслювало лише в записі.

Торік через зміни у церковному календарі фестиваль провели двічі: для тих, хто відзначав Різдво Христове за новим стилем у грудні, і для тих, хто ще святкував 7 січня.

Ми вирішили організувати фестиваль, присвячений патріотичній коляді. В процесі підготовки ми виявили безліч колядок, які виникли у часи війни: стрілецькі, повстанські пісні, коляди української діаспори та підпілля. Адже українці завжди колядували, незалежно від обставин – будь то війна, Голодомор чи Сибір. Так, коляди в ті часи мали інший настрій – вони були більш серйозними та патріотичними, проте завжди залишалися частиною нашої культури, - ділиться своїми думками Любов Терлецька.

На фестивалі вперше пролунали голоси колективу "ЯМаріуполь". Цей гурт виник, коли до Івано-Франківська прибули люди з територій, що знаходяться під окупацією, а також з районів, де велися активні бойові дії. Люди зустрічалися, об'єднувалися, і частина з них відгукнулася на заклик Любові Терлецької приєднатися до спільного колядування.

- У цьому колективі співали люди не лише з Маріуполя, але і з Харкова, Запоріжжя, Мелітополя та Івано-Франківська. Виконували повстанську коляду, яку в давнину співали на Харківщині, і щедрівку про господаря, яку всі знали. Я намагалась їм показати наші колядки, а вони мені - свої, ми ніби обмінювались ними, - усміхається Терлецька.

Згадую, що саме тоді вперше пролунали коляди "Під Бахмутом" та "Зірка яскрава в небі тривожному", які стали основною темою цього фестивалю.

Ігор Дем'янець у той час проходив службу в Збройних силах України. Він отримав дозвіл на відпустку, щоб взяти участь у фестивалі разом із ансамблем Центру військового музичного мистецтва, розташованого в Одесі.

Перш ніж почалася повномасштабна війна, я працював у обласній філармонії і вирішив взяти участь у військових зборах. До цього я не мав досвіду служби, і мені довелося стати водієм бронетранспортера. За кілька днів до запланованого повернення додому розпочалося вторгнення. Я запитав у офіцера, чи можу повернутися, але він відповів: "Моя місія - відправити людей на фронт, а не повертати їх назад". Тож я залишився служити і став артилеристом, - згадує мистецтвознавець.

Ігор Дем'янець провів майже рік на фронті. Зараз він викладає на кафедрі естрадно-вокального мистецтва в Університеті Короля Данила, а також керує чотирма хоровими колективами в Івано-Франківську, серед яких є муніципальний камерний ансамбль "Галицькі передзвони". Незважаючи на свою викладацьку діяльність, Ігор активно займається волонтерством. Він підкреслює, що його побратими все ще перебувають на передовій і потребують постійної підтримки. Більшість учасників його хору охоче долучаються до волонтерських ініціатив, підтримуючи справу свого керівника.

У часи війни фестиваль не лише продовжує своє існування, але й стає символом нашої стійкості. Саме цього найбільше боїться наш противник, намагаючись знищити нашу культуру, мову, традиції та звичаї. Тому ми дбайливо зберігаємо це свято. Фестиваль є справжньою перлиною Івано-Франківської громади. Тепер ми маємо можливість насолодитися не лише традиційними колядками, а й сучасними, стилізованими варіантами. Це дійсно прекрасно, - підкреслює директорка Департаменту культури Івано-Франківської міської ради Надія Загурська.

Коляда – це молитва, виголошена у формі пісні.

Цього року організатори вирішили, що фестиваль "Коляда на Майзлях" буде родинним. Узяти участь у різдвяному дійстві вже зголосилися близько 40 українських колективів, ще вісім виступатимуть з-за кордону. В онлайновому форматі на фестивалі очікують коляди зі США, Нової Зеландії, Хорватії, Швеції, Німеччини, Канади та Польщі.

Серед учасників "Коляди на Майзлях" буде родина Руслани Лоцман, заслуженої артистки України. Вона приїде до Івано-Франківська разом із чоловіком-військовим та дітьми. Наразі сім'я активно займається збором патріотичних пісень.

- У період війни родина стає для людей надзвичайно важливою. Війна розділила нас по різних куточках світу, тому мета цього фестивалю - об'єднання, - зазначає Надія Загурська.

Любов Терлецька підкреслює, що організатори прагнуть залучити нові колективи до участі у виступах.

- У фестивалі завжди брали участь актори драматичного театру, лялькового, театру пантоміми. Тепер очікуємо на виступ дитячої театральної школи "ЖИВБУВПЕС". Щороку в нас виступають до 50 колективів, і кожний співає 3-10 творів. Є такі, що повторюються, але в різних колективах ті самі пісні звучать інакше. Є коляди, які люди дуже люблять співати, тому ми їм не відмовляємо, але стараємось, щоб програми були наперед погоджені й різноманітні. Торік ми змогли видати збірник колядок, які звучали на фестивалі, - додає вона.

Ігор Дем'янець погодився відкрити секрет: цього року на фестивалі очікують співачку Тоню Матвієнко.

На превеликий жаль, не всі охочі з України зможуть приїхати. Учора, наприклад, колективи з Кривого Рогу відмовилися взяти участь у заході, оскільки сьогодні (13 листопада, - ред.) там оголосили день жалоби через трагедію, що сталася внаслідок російського ракетного удару, в результаті якого загинула одна родина. Також зменшено склад учасників з інших прифронтових міст. Тому ми акцентуємо увагу на онлайн-виступах, а також на своїх та національних колективах, які є справжніми майстрами своєї справи! – підкреслює Ігор Дем'янець.

За інформацією організаторів, у цьому році "Коляда на Майзлях" відбудеться з 26 по 29 грудня. Як завжди, міжнародний Різдвяний фестиваль розпочнеться зі святкової служби, а завершиться гала-концертом, де всі учасники разом виконуватимуть кілька традиційних колядок.

Всі аспекти наших традицій є основою і сутністю української нації, навіть якщо це звучить трохи перебільшено. Я пам’ятаю, як моя бабуся навчала мене колядувати, а тепер мій онук з радістю продовжує цю традицію щороку. Це звичай, що живе в кожній родині. Коляда — це свого роду музична молитва, і в часи війни вона стає для нас особливо важливою. Ми всі молимося за нашу перемогу, — ділиться думками Надія Загурська.

В рамках фестивалю "Коляда на Майзлях" передбачені концерти для військовослужбовців і їхніх сімей.

До відома: У 2008 році Україна підтвердила свою прихильність до ст. 12 Конвенції ЮНЕСКО, що стосується збереження нематеріальної культурної спадщини.

Цьогоріч Укрінформ розпочав власне дослідження нашого спільного надбання - об'єктів Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Першими, ще у 2012 році, до нього були внесені такі традиційні ремесла, як створення косівської мальованої кераміки, кролевецьке переборне ткацтво, опішнянська кераміка та петриківський розпис. Відтоді до них додалися притаманні різним куточкам нашої країни обряди, пісні й танці, музичні інструменти, страви й напої, звичаї святкувань і поминань... Наразі Національний перелік налічує понад 90 пунктів і постійно поповнюється. Зокрема, у 2023 р. до нього було додано 31 елемент, і вже понад десять - у 2024-му. Частину цих об'єктів Україна подала на включення до списків ЮНЕСКО.