Ексклюзивна розмова з Олександром Ярмаком: секрети досягнення перемоги у війні.

Олександр Ярмак – репер, який вирішив стати добровольцем на захист України. Його пріоритетом є збереження життів своїх побратимів. Він також активно відстоює українську культуру і впевнений, що Росії не можна пробачити. Фокус публікує розширене інтерв'ю з артистом і військовослужбовцем.

Репер Олександр Ярмак з перших хвилин повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України, активно борючись проти російських агресорів. Він брав участь у боях у Харківській області та очолював взвод операторів FPV-дронів. З вересня 2024 року Олександр Ярмак обіймає посаду командира R&D підрозділу 412 полку Сил безпілотних систем, а також командує ротою. За проявлену відвагу під час служби він був нагороджений нагрудним знаком "Золотий хрест" від головнокомандувача Олександра Сирського.

Фокус поспілкувався з Ярмаком, який більше розповів про свою службу та інноваціїї, які допоможуть перемогти Укрраїні у війні проти Росії.

Ви згадували, що прийняли рішення про мобілізацію ще в 2021 році, оскільки усвідомлювали можливість війни. Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну агресію проти України, які емоції вас охоплювали в той момент?

Це мій обов'язок захищати свою домівку. Можливо, якби вони не атакували Київщину, я б ще якийсь період культурно підтримував наші сили оборони і пізніше мобілізувався до війська. Так як йшлося прямо про захист моєї домівки, мого рідного регіону -- Київщини, для мене рішення було очевидним, що потрібно захищати свою батьківщину.

Яка була реакція вашої сім'ї на ваше рішення про мобілізацію?

Я заздалегідь повідомив дружину, що в разі повномасштабного вторгнення я неодмінно займуся обороною нашої країни. Ми обговорювали, що, можливо, я як музикант зможу підтримувати наших військових на передовій. Проте напередодні агресії, коли з Білорусі почали перекидати понтонні мости в напрямку Чорнобиля у Київській області, стало очевидно, що Київщина також опиниться у вирі бойових дій. Тому я почав готуватися до цього заздалегідь.

Як змінилася війна за ці три роки?

Кардинально змінилася. Тоді ми йшли в бій з палками, зараз -- воюємо супертехнологічними речами, наближаємось до використання штучного інтелекту, машинного зору. Це зовсім інший рівень війни технологій, залучення людей в ці процеси. Зараз зовсім інша війна, ніж та, яка почалася 24 лютого 2022 року.

Що, на вашу думку, чекає на Україну цього року?

Серйозні виклики. Сьогодні, 13 лютого, Дональд Трамп зробив ряд заяв про Україну. Ми стикаємося з безліччю внутрішніх труднощів, а також відсутністю єдності як у суспільстві, так і серед політичних лідерів. Це викликає занепокоєння, адже Україна не є настільки об'єднаною, як це необхідно для подолання такого сильного супротивника.

Основне — не варто очікувати на заяви світових лідерів, а слід покладатися на власні сили та ресурси, прагнучи досягти більше, ніж здається можливим. Перемога — це результат нашої готовності діяти поза межами звичного. Кожен українець має долучитися до цього процесу. Незалежно від того, чи є людина на фронті, чи працює на підтримку армії, важливо, щоб уся нація була залучена у захист батьківщини.

Не можна ігнорувати жахливу війну, найжахливішу з часів Другої світової, і просто продовжувати жити, насолоджуватися життям та сподіватися на мир. Це наївно вважати, що події відбуваються самі по собі. Потрібно діяти. Якщо ми об'єднаємо зусилля, якщо свідомість більшості активізується, то як нація ми зможемо вистояти, і Україна збережеться. Але якщо нам не вистачить мудрости та зрілости, є велика ймовірність, що цього року ми можемо зазнати поразки у війні та втратити нашу країну в найближчому майбутньому. Немає жодних обнадійливих сигналів; ми повинні усвідомити, що вся відповідальність лежить лише на нас.

У 2023 році ви взяли на себе керівництво підрозділом, що займається дронами. У той час ви працювали з FPV-дронами, які використовувалися лише в спеціалізованих підрозділах. Яким чином змінилася роль дронів з тих пір до сьогоднішнього дня?

Сьогодні FPV-дрони та тактичні БПЛА використовуються на всіх рівнях Сил оборони України. Це не лише спецпідрозділи, а й тероборона і стрілецькі батальйони. Навіть рота снайперів інтегрувала FPV у свою роботу, а бригадна артилерійська розвідка також активно застосовує ці технології.

Абсолютно всі почали використовувати ударні FPV-дрони, Mavic, як розвідку, скиди. На тактичному рівні це основний засіб стримування ворога. Плюс зараз з'являється оптоволокно, яке буде тим засобом, який має врятувати лінію фронту. А спецпідрозділи вже починають працювати більш системно на більшу глибину -- 30+, використовуючи різні новітні засоби, технології. Роблять це досить успішно.

Я є представником 412-го полку NEMESIS. Протягом останніх кількох місяців наш підрозділ успішно знищив понад 30 об'єктів противника, що належать до систем протиповітряної оборони. Це включає в себе найсучасніші зразки техніки, такі як БУК та ТОР. Тепер ми переходимо до більш глибоких системних уражень, не враховуючи загальний вплив безпілотних літальних апаратів, які беруть участь у більшості атак на території Росії за допомогою дронів Deep Strike.

Яка, на вашу думку, може бути еволюція ролі дронів у майбутньому? Наразі безпілотники FPV активно використовуються всіма підрозділами, тоді як раніше вони були привілеєм лише спецпідрозділів. Чи можливо, що інші підрозділи також адаптують дрони, які нині знаходяться на озброєнні у спецпідрозділів?

Ні, це абсолютно різні сфери відповідальності. Війна — це не лише хаотичний рух уперед. Це чітке поділ на зони відповідальності та організація бойових формувань. На сьогоднішній день у нас є безліч різноманітних технологій на різних рівнях — тактичному, оперативно-тактичному, оперативному та стратегічному. Тепер необхідно, щоб це перетворилось на єдину систему, де кожен чітко усвідомлює, як і на якій глибині ми застосовуємо FPV-дрони, середні та глибокі удари, хто займається цими питаннями, за що відповідає, як регулює радіозв'язок і створює коридори для польотів. У нас є легкі безпілотники, і тепер важливо організувати центри координації та управління їхньою діяльністю. Музичне мистецтво під час війни.

Минулого року ви зустріли свого фаната серед російських полоненів. Чи складно вам було наважитися з ним поговорити?

Ця зустріч була насичена емоціями. Я готувався до розмови з більш-менш переконаним "імперцем", який мав чітке уявлення про свої дії. Однак, можливо, я десь всередині намагаюся виправдати його, але виглядає на те, що він опинився в Україні через обставини, що склалися. І справді, коли людина потрапляє до лав російської армії, її вибір вкрай обмежений. Тих, хто відмовляється виконувати накази, просто знищують.

Не варто його шкодувати. Це типовий випадок для середньостатистичного росіянина: коли життя ставить перед ним жахливі випробування — кредити, труднощі та інші негаразди — він намагається знайти ще більше неприємностей і в кінці кінців, подібно до звірів, зникає безслідно. Це класична ситуація для росіян — саморазрушення.

Які емоції ви переживали під час спілкування з ним?

Мене вразило, наскільки він щиро кається, адже ми мали розмову ще до початку зйомки. Відчувалося, що його слова виходять від самого серця, без жодних вигадок чи маніпуляцій. Крім того, контррозвідники, які вже не раз мали справу з такими особами, підтверджують: справді існує такий тип нещасних людей, і він, безумовно, один з них.

Раніше ви розвивали свою кар'єру і в Росії. Чи помічали ви до 2014 року прояви російського шовінізму щодо українців?

Я гостро і яскраво усвідомив це, коли в листопаді 2013 року вийшов на Майдан. Тоді ті, хто називав себе моїми друзями та братами, почали заявляти, що я безглуздий, що мною маніпулюють американці, і що все це — справа рук Заходу. У той момент я зрозумів, наскільки нещирими були наші стосунки до того часу.

Вони ніколи не сприймали Україну як самостійний суб'єкт. Для них ми завжди були менш значущими, а тепер ще й ворогами. Останні соціологічні дослідження в Росії свідчать про те, як вони сприймають наше існування: для них ми - супротивники, зрадники їхньої системи цінностей та ідеології. Вони вважали, що імперія повинна залишатися єдиною, і всі повинні підлаштовуватися під Росію. Оскільки Україна обрала інший шлях, нас вважають зрадниками, яких потрібно ліквідувати, аби продемонструвати силу. Це їхнє щире переконання.

Як ви знаходите можливість записувати треки під час роботи?

У мене обмаль часу для створення музики, а для запису потрібно близько чотирьох годин. Це не є перешкодою. Кожен військовослужбовець має змінний графік. Дехто використовує свій вільний час для особистих справ, а я – для творчого процесу.

За останні пів року цих пауз стало настільки мало, що я не знаю, коли вийде моя наступна пісня. Адже я став командиром роти, в мене в підпорядкуванні більше ста бійців. У кожного свої проблеми, питання, все потрібно забезпечити, навчити, розставити, правильно впорядкувати. Також є питання на рівні командування Сил безпілотних систем, де до цього я виконував певні обов'язки. Плюс є медійна складова, як зараз, я розумію, що маю деякі речі коментувати, про деякі речі говорити, підсвічувати для того, щоб у війську відбувались позитивні зміни.

Тож у мене зараз практично не залишається часу для творчості. Я маю безліч треків, створених ще минулого року, а також колаборації з відомими українськими артистами. Це справді чудові пісні, але протягом року я не мав можливості зайнятися їх доопрацюванням. Час на творчість стає дедалі обмеженішим, адже ситуація в країні стає все більш критичною. Тому наразі мої зусилля сконцентровані на захисті України.

Після закінчення війни ви поринете повністю у свою творчість, чи, можливо, ще чимось займетеся?

Поки що мені важко робити прогнози. По-перше, необхідно захистити Україну, аби вона стала незалежною та сильною державою. Щоб досягти цього, нам слід зосередитися на розвитку технологій. Адже лише ті країни, які активно впроваджують технологічні інновації, досягають успіху на міжнародній арені. Тому я підтримую ініціативи, що сприяють технологічному прогресу України.

Розвиваючи технології, впроваджуючи їх у військо, шукаючи нові засоби й підходи, я намагаюсь зменшити залученість людей на полі бою, щоб врятувати їх життя, здоров'я. І це основний фокус наразі.

Ви можете більше розповісти про свій бойовий досвід? Який випадок ви запам'ятали найбільший, чи він був особливий?

Нещодавно я бачився з товаришем з 73-го центру сил спеціальних операцій. Ми говорили з ним про війну на островах на Херсонщині, яка вона була кривава. Зараз ми програли майже всі острови в руслі Дніпра на Херсонщині.

Він показав кадри бойових дій на цих островах і сказав: "Я бачив ваше відео знищення росіян". Це був підрозділ "Шторм Z", який атакував наші позиції. Він сказав: "Для мене там кожен куточок знайомий". Він мені показував кожну хату, кожне приміщення, куди залітав наш FPV-дрон.

Тоді ми використали півзводу виключно з FPV-дронів. Це сталося у червні 2023 року, коли FPV лише почали набирати популярність і ставали звичним явищем. Ми активно обговорювали, як FPV вплинули на підвищення ефективності ураження противника. Він зауважив, що якби FPV з'явилися на фронті трохи раніше, то багато більше бійців Сил оборони могли б бути в безпеці й залишитися живими та здоровими.

Які зміни ви б хотіли запропонувати для українських збройних сил на третій рік війни?

Старі підходи, тому що війна змінилася. Хотів би, щоб було менше якоїсь внутрішньої політичної гри, тому що вона існує. Армія -- це така країна всередині країни, там свої погляди, свої лідери, свої табори. І це дуже шкодить фронту.

Критично важливий перехід до новітніх технологій, пошук нестандартних підходів та залучення професіоналів. З останніх новин можна помітити, що все більше уваги приділяється цій темі та експертам у відповідній сфері. Проте ми все ще знаходимося на відстані 1200 кілометрів від активної зони бойових дій.

Ми поки що не досягли того, щоб ця історія стала системною і отримувала підтримку на всіх рівнях – від молодших офіцерів до вищого керівництва. Тому ми активно працюємо над тим, щоб це змінити.

Як, на вашу думку, Україні потрібно покращити процес мобілізації та збільшити мотивованість новобранців?

Трансформація культурних підходів у військовій сфері. Людина повинна стати центральною фігурою, навколо якої функціонують усі елементи системи та інфраструктури. Нашим пріоритетом є забезпечення максимальної безпеки, оснащення та підготовки для кожного піхотинця. Це є найважливішим завданням.

На жаль, це далеко не завжди так, через це ми несемо великі втрати. Це є певним наслідком, ми роками забивали на армію, абстрагувалися від цих питань. Мінімум половина населення з 14 року до 22 взагалі мало цікавилася війною яка відбувалася на сході нашої країни. В житті все має причинно-наслідковий зв'язок, і зараз ми отримуємо наслідок того, що в нас багато некомпетентних осіб в армії. Компетентні не можуть взятись нізвідки. Для того, щоб щось змінити, хтось має прийти і це зміннити. Конкретно я залишаюся у війську, тому що розумію, що якщо я хочу щоб ми перемогли, якщо я хочу, щоб наша армія дійсно була іншою, я від себе маю робити все можливе на тому рівні, де я знаходжусь.

Якщо б я відчував, що не справляюся, цілком ймовірно, я б почав шукати інші можливості або вносити зміни у свій підхід. Можливо, це звучить сміливо, але я справді намагаюся формувати в колективі певну культуру, взаємодіючи з іншими структурами, з якими ми працюємо. Я прагну підтримувати високу етику стосовно людей та використання технологій у військовій сфері. Мені дуже приємно, коли мої товариші, з якими ми боролися в різних підрозділах, висловлюють подяку за спільну службу. У нашій команді немає жодних негативних ситуацій у відносинах. Ми прагнемо будувати наші стосунки на основі взаємоповаги, свободи для креативності і, перш за все, на захисті життя бійців — це наше головне завдання.

Для мене, як для командира, найголовніше, щоб мої бійці були максимально підготовлені до операції, і щоб мої бійці після цієї операції залишились живими і здоровими. Тому я тисячу разів переглядаю всі ті речі, які ми плануємо, бо якщо ми втратимо хоча б одного нашого бійця, для мене, як для людини, буде великою трагедією. Я вважаю, що кожен командир має так ставитись до свого особового складу.

В Україні планують відмовитися від мобілізаційної системи на користь контрактної служби. Як ви вважаєте, чи може більш професійна армія позитивно вплинути на військову ситуацію та сприяти швидшій перемозі?

Наслідки російської культурної експансії призвели до того, що значна частина населення не усвідомлює себе як частину України та її майбутнього. Чоловіки, які отримали можливість вибору в рекрутингу, продовжують ігнорувати реалії, що відбуваються в країні. Протягом останнього місяця я отримую щодня принаймні один, а іноді й до п'яти дзвінків: "Я в ТЦК, як я можу потрапити в Сили безпілотних систем?"

Багато людей, яких я запрошував на заходи з рекрутингу в сфері безпілотних технологій, я намагався пояснити, що це не лише робота з передовими технологіями, але й можливість отримати цінний досвід. У цій сфері ви працюєте з такими технологіями, до яких в цивільному житті навряд чи б отримали доступ, адже вони є надзвичайно дорогими. Часто люди сподіваються, що зможуть уникнути служби в обороні, але врешті-решт виходить так, що їхні вибори обмежуються. Замість того, щоб самостійно обирати посаду, підрозділ або колектив, їхнє місце служби визначає ТЦК, а також майбутній навчальний центр, де вони опиняються.

Моя порада — не зволікати, а усвідомлювати об'єктивну ситуацію, в якій ми живемо. Наша країна та світ в цілому входять в епоху конфліктів і боротьби. У цей час кожному з нас важливо оволодіти основами тактичної медицини, мати навички вогневої підготовки та знання щодо роботи з безпілотними технологіями. Якщо людина нехтує цими аспектами, її чекають серйозні випробування. Чим більше українців усвідомлять цю реальність і чим швидше, тим вищі шанси на те, що ми зможемо зупинити агресора і забезпечити мирний період на планеті ще на деякий час. Якщо б більше людей долучилися до захисту, втрати були б меншими, а зміни відбувалися б швидше. Ми, частина добровольців, які з 2022 року ведуть боротьбу на моральному фронті, намагаємося вносити зміни, пережили багато труднощів, але знову і знову знаходимо в собі сили для дій.

Знищити наше військо можна, але зламати дух нації неможливо. Тому кожен із нас повинен запитати себе: "Які мої внески у перемогу України в цій війні?"

Яке ваше ставлення до призову молоді, зокрема, до осіб, які досягли 18-річного віку? Чи варто зменшити вік мобілізації?

Якщо бути відвертим, я маю певні сумніви з цього приводу. Я помічаю, що у нас ще є чималий мобілізаційний резерв, який міг би підтримати армію. Іноді, відвідуючи різні місця та компанії, я бачу, що частина здорового населення, яка фізично готова, могла б внести свій вклад у різні сфери. Адже війна — це не лише бойові дії; є й важливі не бойові ролі. Наприклад, діловод, який усуває паперові труднощі та підвищує ефективність, насправді рятує життя.

Коли людина не усвідомлює, що на неї покладено значну відповідальність за майно, яке потрібно обробити, вона може замислюватися над тим, чи варто вжити заходів зараз, чи відкласти це на потім. Якщо ж вона впевнена, що ці питання вирішить діловод, а її завдання лише знищити ворога, то вона діє рішуче і без вагань. Це дозволяє уникнути небезпеки, адже особа працює безперервно, не відчуваючи страху перед можливими запитаннями про майно в майбутньому.

У військовій структурі існує безліч ключових посад, таких як логісти, юристи та фінансисти. Чимало фахівців можуть внести свій вклад у створення ефективних систем навіть на небойових посадах, адже це є основою для успішної бойової діяльності. Тому наш мобілізаційний потенціал залишається значним.

Я все ж таки намагався б зосередитися на залученні більшого ресурсу, ніж молоді. Зрозуміло, що молоді люди дійсно мають кращі фізичні якості, вони емоційніші і готові до героїчних вчинків. Однак, особисто для мене, як для командира і просто чоловіка, батька, не хотілося б, щоб наша молодь вдавалася до героїзму.

Я прагну, щоб наша молодь діяла систематично і ефективно, з максимальною безпекою, в боротьбі з ворогом. В даний час багато добровольців у віці від 18 до 24 років приєднуються до збройних сил. Ці молоді люди в основному служать у піхоті, оскільки це дуже чутливий період, коли прагнення до справедливості стає особливо вираженим.

Не хотілося б, щоб ми експлуатували емоції цих молодих та щирих людей. Я бажаю, щоб наш підхід до розвитку армії був більш системним і продуманим.

Якщо в Україні є достатньо мобілізаційних ресурсів, то чому уряд запроваджує такі ініціативи, як "Контракт 18-24" для молоді? Чому не звернути увагу на мотивацію більш зрілого населення?

Тому що тиск з боку наших західних партнерів змушує нас ухвалювати рішення, які передбачають пошук компромісів. Об'єктивно, для населення вже створені різні додатки та численні сервіси, такі як Lobby X, які дозволяють вибирати посади. Проте люди все ще сподіваються на те, що прийде Трамп або інша фігура, і ситуація кардинально зміниться на краще. Це свідчить про інфантильний підхід і недостатню свідомість щодо реалій світу та людства. На жаль, для багатьох це може мати негативні наслідки.

Якщо, скажімо, Сполучені Штати будуть вимагати припинення війни та замороження фронтових позицій, чи погодиться на це країна? Які, на вашу думку, кроки потрібно буде вжити?

Я не президент, я не маю всіх даних перемовин на найвищому рівні, даних розвідки, статистики, аналітики по нашій готовності й спроможності, скільки ще утримувати лінію бойового зіткнення. Мені складно сказати. Я, читаючи останні новини, просто розумію, що ніколи в житті не пробачу Росію. І, напевно, конкретно я буду жити з тим і, можливо, в майбутньому помру з тим, щоб відвоювати українські території.

Справедливість для мене є надзвичайно важливою темою. Я щиро вірю, що всі ті страждання, які завдані невинним дітям і людям під ударами російських ракет, не можуть залишитися без наслідків. Такі вчинки потребують покарання, і я готовий стати частиною цього процесу, щоб забезпечити відповідальність Росії та всіх, хто підтримує цю війну.

Що є ключовими аспектами для досягнення перемоги? Назвіть три найважливіші елементи.

По-перше, необхідно прискорити впровадження технологій. Ми повинні максимально автоматизувати процеси, замінюючи людей роботизованими системами. Повністю реалізувати це завдання не вдасться в найближчому майбутньому нашої війни. По-друге, важливо трансформувати культуру в армійських рядах.

По-третє, важливо враховувати коефіцієнт ефективності. Це один із найважливіших аспектів: ми повинні максимально автоматизувати всі процеси, здійснювати аналітичні дослідження і постійно підраховувати, скільки ресурсів витрачається на усунення одного ворога.

Коли у нас будуть ці три компоненти, наша армія реально буде системно знищувати ворога, ми зменшимо кількість втрат, і тоді в нас буде шанс в майбутньому відвоювати нашу територію.

Окрім зазначених оперативних елементів, існують також такі фактори, як корупція та, можливо, недостатня готовність деяких високопоставлених керівників Сил оборони до ведення складної боротьби. Ця війна надзвичайно складна, і хоча ми можемо критикувати наших військових, генералів та інших, для того щоб вести таку важку війну, необхідно формувати абсолютно нових спеціалістів. Я сподіваюся, що ті, хто зараз проходять бойовий шлях, а також ті, хто з 2014 року здобував досвід на посаді офіцерів, коли досягають звання полковників, а згодом і генералів, стануть тим наступним поколінням, яке зможе здобути перемогу у цій війні.

Нагадаємо, що в серпні 2024 року відомий репер Олександр Ярмак був удостоєний нагрудного знака "Золотий хрест" від головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. Цю нагороду йому вручили за проявлену відвагу та ефективне виконання завдань у ході бойових дій.

Тоді ж Ярмак зустрів російського війського, який потрапив в український полон та виявився його фанатом. За словами репера та військовослужбовця, полоненого утримували в колоніх в "нормальних умовах" та не ображали.