План Путіна та мовчання Трампа: які задуми має Росія щодо України влітку.
Переговори між Україною та Росією, які відбулися в Стамбулі, а також нещодавні висловлювання Путіна, не свідчать про готовність Москви до завершення конфлікту. Тим часом Трамп не має наміру впроваджувати нові санкції проти Росії, незважаючи на попередні погрози. Яка стратегія стоїть за діями Путіна? Що він замислює на фронті і чому Сполучені Штати не реагують на це? На ці питання відповідає військово-політичний оглядач РБК-Україна Уляна Безпалько у своєму матеріалі.
Основное:
Незважаючи на яскраві обіцянки команди Дональда Трампа щодо швидкого завершення війни, її кінець досі залишається недосяжним. Пропозиція Білого дому разом із згодою України на запровадження 30-денного режиму припинення вогню на фронті була фактично відхилена Путіним, хоча і не в прямій формі.
Таким чином, Кремль непрямо відмовився й від так званого мирного плану Сполучених Штатів, який передбачав юридичне визнання анексованого Криму частиною Росії та інші "бонуси" для Москви.
Путін також зробив свій крок, запровадивши прямі переговори з Україною в Стамбулі. Однак ці зустрічі закінчилися майже без досягнень, за винятком потенційної можливості для великомасштабного обміну. І хоча українська та російська делегації домовились про підготовку наступної зустрічі, Москва в той же час активно готується до нової наступальної кампанії на фронті.
Усі ці чинники та обставини в кінцевому підсумку не стали підставою для адміністрації Трампа вжити рішучих дій щодо Росії. Більше того, низка нещодавніх статей у західних ЗМІ та висловлювання самого Трампа викликають питання, чи не ухиляється він від переговорного процесу, який сам же ініціював.
Незважаючи на демонстрацію готовності до діалогу, поведінка, риторика та дії Путіна вказують на більш складну стратегію. Перший варіант полягає в тому, що Кремль насправді не має наміру завершувати конфлікт, адже тільки в його продовженні Путін бачить гарантію збереження власної влади. Згодом на переговори він намагається створити ілюзію конструктивності для Трампа, щоб уникнути конфлікту з ним через пряму відмову.
Московські розрахунки можуть базуватися на припущенні, що з часом Білий дім втратить інтерес до російсько-українського конфлікту через відсутність прогресу у мирних переговорах і переключиться на інші пріоритети. Однак ця версія має свої слабкі місця, оскільки в такому випадку Путін повністю нехтує власними можливостями продовжувати військові дії та не враховує зростаючі внутрішні ризики — економічні, соціальні та мобілізаційні, які посилюються внаслідок тривалої війни.
Переговори у Стамбулі не завершились припиненням вогню (фото: GettyImages)
Другий варіант розвитку подій передбачає, що під тиском західних країн Путін погодиться на тимчасове припинення вогню, але використає цей період для підготовки до нових атак і для зменшення тиску санкцій. Основна небезпека цього сценарію полягає в тому, що Захід може помилково сприйняти це як сигнал до зменшення напруженості і, відповідно, знизити підтримку Україні. Однак, в той же час, Україна також може скористатися цим часом. У відповідь на можливе порушення Росією умов перемир'я, Захід може прискорити надання військової допомоги та вжити ще рішучіших заходів.
Третій сценарій допускає, що Путін готовий закінчувати війну. Проте наразі він цілеспрямовано висуває заздалегідь максималістські умови, щоби сторгуватись на щось менше, що теж буде його задовольняти. Варто згадати, що у Стамбулі Мединський вимагав від України для припинення вогню вивід наших військ з тих територій, які Росія взагалі не контролює.
Це також відображає традиційний підхід Кремля у дипломатії: спочатку озвучити максимально агресивні вимоги, а потім робити невеликі поступки, виграючи в результаті. Однак, свідчення цього не підтверджують, оскільки на сьогоднішній день немає жодних індикаторів, які б вказували на реальну готовність Путіна до компромісу, не лише на словах. Навпаки, він оголосив про наміри створити буферну зону на кордонах з Україною.
Отже, найбільш імовірним виглядає четвертий варіант - Путін наразі готовий завершити війну лише на своїх максималістських умовах, які він, власне, і озвучує. Розуміючи, що Україна не погодиться на ці вимоги, він прагне якомога більше наблизити їх до реальності "на місці", продовжуючи наступальні дії влітку. Це, в свою чергу, має ще більше виснажити українські збройні сили та цивільне населення, роблячи їх більш поступливими до вимог Москви. А нещодавнє початок переговорів у Стамбулі є лише димовою завісою для Заходу та способом виграти час.
З цієї ж причини Кремль відмовляється від зупинки вогню, поки не буде досягнуто узгодження певних аспектів мирної угоди, прагнучи таким чином зміцнити свій дипломатичний тиск військовими засобами.
Здається, що Путін досі впевнений у сприятливому становищі своєї армії на фронті, вважаючи, що зможе витримати Україну в цій війні на виснаження. Як повідомляє РБК-Україна, у 2025 році Росія планує набрати близько 343 тисяч контрактників. Це підсилення, навіть з урахуванням нинішніх втрат окупаційних сил, дозволить зберігати поточну інтенсивність бойових дій принаймні до кінця року. Хоча у росіян є суттєві труднощі з бронетехнікою, вони змогли успішно замінити її на мотоцикли, квадроцикли та багі.
Кілька інформованих джерел видання у Силах оборони підтверджують: Москва вже визначила пріоритети на літньо-осінню кампанію і поки не має планів згортати бойові дії.
Згідно з інформацією, наданою РБК-Україна, під час літньо-осінньої наступальної кампанії противник має намір зосередити свої основні зусилля на виконанні двох ключових стратегічних цілей. Перша з них полягає в повному захопленні території Луганської та Донецької областей в межах їх адміністративних кордонів. Друга мета — створення так званої буферної зони глибиною від 15 до 20 кілометрів, яка має охоплювати, перш за все, Сумську та Харківську області.
"Якщо ці напрямки виявляться успішними, противник має намір розпочати наступальні операції для захоплення нових територій у Запорізькій та Херсонській областях", - зазначив один з джерел, що спілкувались з виданням.
Ці оцінки підтверджують і прогнози американського Інституту вивчення війни. Аналітик з питань Росії в ISW Анжеліка Еванс вважає, що наступальні операції РФ влітку будуть зосереджені на напрямках Покровська, Костянтинівки та Новопавлівки. Вона зазначила, що протягом останніх п'яти місяців росіяни передислокували кілька підрозділів із районів Великої Новосілки та Оріхова до району Покровськ-Костянтинівка. Це може свідчити про намір посилити ці напрямки перед ймовірною черговою фазою активних бойових дій.
Російські збройні сили продовжують свій рух у бік Покровська, вже більше року формуючи умови для його оточення. Улітку 2025 року вони можуть знову активізувати ці спроби. Нещодавно російські війська провели кілька атак у південній частині Бєлгородської області, що може вказувати на намір розширити свої позиції в північній зоні Харківської області. Проте варто зазначити, що протягом останнього року противник не досяг значних результатів на харківському напрямку. Хоча активізація дій там є можливою, малоймовірно, що це стане їх основним пріоритетом цього літа, - зазначила Еванс у коментарі для РБК-Україна.
Водночас співрозмовники видання у Силах оборони прогнозують, що під час літньо-осінньої кампанії Путіну не вдасться суттєво посилити свої позиції на полі бою. Здатність Росії вийти на адмінмежі Донецької, Запорізької та Херсонської областей або повне захоплення однієї з них до кінця цього літа чи навіть до кінця року вони вважають нереалістичною.
Такої ж думки притримуються і в ISW. За словами Еванс, від початку 2022 року російська армія не демонструвала спроможності проводити швидкі механізовані маневри, необхідні для стрімкого захоплення великих територій. При цьому лише захоплення всієї Донецької області за поточними темпами - це багаторічна кампанія.
"Нинішня концепція перемоги президента Росії Володимира Путіна, яка базується на повільному, виснажливому просуванні піхоти, схоже, влаштовує російське військове командування. Попри значні втрати, просування відбувається на 1-2 кілометри на день. Малоймовірно, що в найближчій перспективі ми побачимо істотні зміни у тактиці чи спроможностях, які б дозволили Росії здійснювати глибокі прориви або швидко захоплювати великі території", - кажуть в Інституті вивчення війни.
Росія під час літньої кампанії хоче зосередитись на захопленні територій у Донецькій області (фото: GettyImages)
За інформацією Еванса, у найближчі тижні чи місяці російські війська можуть спробувати просунутися до Дніпропетровської області. Відстань до адміністративної межі регіону від найближчих позицій противника, що розташовані біля Новопавлівки та Великої Новосілки, становить приблизно три кілометри. Проте ворог уже кілька місяців утримує ці позиції, не в змозі прорватися далі.
"Протягом найближчих тижнів або місяців вони можуть досягти східних меж Дніпропетровської області, проте лише за умови, що ЗСУ збережуть свої оборонні та дронові можливості. У такому випадку, просування там, найімовірніше, буде повільним і виснажливим, подібно до ситуації в Донеччині. Тим часом, російські офіційні особи, ймовірно, спробують перебільшити значення цих територіальних здобутків і, можливо, навіть використають обмежене просування в Дніпропетровській області як аргумент для отримання додаткових територіальних поступок від України під час майбутніх переговорів", – вважає аналітик ISW.
Навряд чи плани Росії є секретом для американської розвідки чи Білого дому. Попри це Трамп все одно не переходить до контрдій, якими він сам погрожував і які від нього чекали Європа та Україна. У Вашингтона зберігається набір інструментів, як підвищити ціну війни для Росії.
Це і посилення енергетичних санкцій, зокрема нарощування санкцій проти тіньового флоту РФ, обмеження на продаж її нафти через посередників або введення високих мит для тих, хто купує нафту чи газ у Москви. Таку ідею зараз просуває двопартійна група сенаторів на чолі з Ліндсі Гремом.
Крім того, Росії можна додатково зробити "боляче" повним відключенням її банків від SWIFT і введенням вторинних санкцій проти компаній із третіх країн, які допомагають їй обходити санкції. Крім того, вже введені санкції не сильно зачепили "Росатом", "Газпромбанк", російську IT, золото-алмазну та космічну галузь.
Проте непослідовність дій та суперечливі висловлювання Трампа, навпаки, зменшують занепокоєння Кремля щодо можливого використання США цих інструментів. У цьому контексті можна запропонувати кілька варіантів та пояснень його поведінки. Один з них полягає в спрощеному розумінні шляхів досягнення миру, де все вимірюється такими категоріями, як "угоди" і "торги", з ігноруванням традиційної дипломатії. Інша версія полягає в тому, що Трамп не бажає посилювати тиск на Росію, щоб уникнути подальшого зближення її з Китаєм, який США вважають ще більшим викликом.
Існує також альтернативна точка зору, яку в бесіді з РБК-Україна висловив політолог Аббас Галлямов, який раніше жив у Росії та на початку 2000-х працював спічрайтером для Путіна. Він зазначив, що російський лідер не бажає конфліктувати з Трампом, оскільки його серйозно лякає можливість нових санкцій або збільшення постачань американської зброї Україні. На його думку, Москва могла просто вирішити "купити" прихильність нової адміністрації США.
Посланець Трампа Віткофф міг їздити до Путіна для узгодження спільних бізнес-проектів США та РФ (фото: GettyImages)
Як повідомляє Галлямов, згідно з інформацією, що надійшла з Кремля, після зустрічей та переговорів між Кирилом Дмитрієвим і Стівом Віткоффом досягнуто узгодження щонайменше трьох великих спільних проектів між США та Росією, які вже знаходяться на високому рівні готовності. У реалізацію цих ініціатив залучено широкий спектр учасників, які активно працюють над підготовкою та деталізацією проектів.
Перший - це торгівля російським газом у Європі. Суть ідеї, за словами Галлямова, полягає в тому, що США будуть купували газ на біржі в Росії за внутрішньоросійською ціною, проганятимуть через її трубопроводи в Європу і продаватимуть вже там за європейською ціною.
"Але газ при цьому вже буде вважатися американським, адже вони його купили. І весь прибуток йде американцям. Кажуть, що оператором цього проекту узгоджена компанія Chevron. Другий проект стосується трьох нафтопереробних заводів, розташованих у Німеччині, частки в яких належать "Роснефти". Нібито її пакети планують передати тій самій Chevron за вкрай вигідною ціною", - додав співрозмовник.
Третій проект пов'язаний із ініціативою "Восток Ойл", яка була започаткована компанією "Роснефть" для видобутку нафти та газового конденсату на півострові Таймир у Красноярському краї. Як зазначив Галлямов, співпраця в цій сфері передбачає поставки нафтового обладнання від таких компаній, як Chevron, Halliburton та кількох менших американських фірм. Росія, в свою чергу, планує розраховуватися з партнерами сирою нафтою, яка, як американська, буде надходити на міжнародні ринки. За словами співрозмовника, обумовлений так званий обмінний курс — співвідношення між отриманим обладнанням і кількістю нафти — також виявиться надзвичайно вигідним для американських компаній.
Згідно з Галлямовим, існує значно більше проектів, які обговорюються між Росією та США. До них належать видобуток рідкоземельних металів, титану та золота, а також спільні ініціативи в сфері атомної енергетики.
"Велику кількість пропозицій формують люди з різних органів, державних компаній, таких як 'Газпром', 'Роснефть', 'Росатом' і 'Полюс золота'. Також свої ідеї вносять Ротенберг і Токарєв з 'Транснафти'. Весь цей процес проходить через уряд, а зрештою, зібрані матеріали потрапляють до заступника голови Адміністрації Президента з економічних питань Максима Орєшкіна. Після цього інформація передається Дмитрієву, а далі - американським партнерам. Остання зустріч Віткоффа з Путіним була саме присвячена цій співпраці", - зазначає Галлямов.
Ця співпраця не завжди свідчить про корупцію в її класичному розумінні, зазначає співрозмовник. Однак, якщо ці проекти втіляться в життя, фінансові ресурси потраплять до американських компаній. Це, в свою чергу, призведе до збільшення податкових надходжень до бюджету США та створення нових робочих місць — саме те, що Трамп обіцяв своїм прихильникам.
Натомість же Росія сподівається на більшу поступливість Трампа у плані введення санкцій або банально виторговує відстрочку щодо завершенням бойових дій, допускає Галлямов. Адже навряд чи Білий дім захоче вступати в ще більшу контрофронтацію зі своїм потенційним партнером, коли на карту поставлені такі суттєві вигоди. Зірвати цей сценарій може лише частина республіканського оточення Трампа, яка все ще вороже налаштована до Росії і не готова до "business as usual", Європа та сама Україна.
