Етапи розвитку доступу до культурних цінностей
Чому нам варто переймати міжнародний досвід пристосування пам'яток архітектури?
З 19 по 25 травня в Україні вперше проходить Національний тиждень безбар'єрності. Цю ініціативу запровадили Міністерство культури та стратегічних комунікацій України у співпраці з Міністерством розвитку громад та територій, а також радницею-представницею Президента України з питань безбар'єрності Тетяною Ломакіною. Головною метою заходу є формування суспільної культури толерантності та відповідальності, а також забезпечення врахування потреб людей з інвалідністю в таких сферах, як культура, освіта, транспорт і міське середовище.
Війна виступила стимулом для активізації державної політики в галузі безбар'єрності. Це питання стало особливо актуальним з початком повномасштабного вторгнення, оскільки внаслідок бойових дій кількість людей з інвалідністю різко зросла як серед військових, так і серед цивільних осіб. Коли мова йде про інтеграцію ветеранів у суспільне життя, це не обмежується лише забезпеченням доступу до основних послуг, таких як охорона здоров'я. Це також включає можливість доступу до культури, яка є не тільки важливим спадком минулого, але й живим, динамічним явищем, що відображає потреби сучасності та може сприяти відновленню людського капіталу.
Україна вже зробила важливі кроки до інклюзивного розвитку в культурній сфері, зокрема, затверджено Національну стратегію для створення безбар'єрного середовища до 2030 року. Проте виникає питання: яким чином реалізувати зміни, щоб забезпечити доступність архітектурних пам'яток, зберігаючи при цьому їхню автентичність і цінність? Успішні приклади з інших країн свідчать, що це цілком можливе. Важливо розробити практичні механізми реставрації, враховуючи адаптаційні вимоги, створити детальну дорожню карту та зміцнити законодавчу основу.
МКСК ВИВЧИЛИ ГЛОБАЛЬНІ ПРИКЛАДИ АДАПТАЦІЇ ПАМ'ЯТОК ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ.
Експерти Офісу підтримки відновлення при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій проаналізували світовий досвід пристосування пам'яток до потреб людей з інвалідністю. Згодом, після публічних обговорень, ці дослідження ляжуть у основу відповідних рекомендацій для балансоутримувачів пам'яток. Робота над цим документом вже триває.
Одним з найбільш відвідуваних і найстаріших історичних об'єктів Великої Британії є Віндзорський замок - одна з резиденцій британської монархії, історія якого налічує понад 900 років. Незважаючи на велич і історичну цінність, усього кілька років тому його інфраструктуру було адаптовано для комфортного відвідування людей з інвалідністю.
Згідно з інформацією Royal Collection Trust, значна частина замку обладнана підйомниками і ліфтами, які спроектовані так, щоб бути максимально непомітними для гостей та забезпечувати при цьому високий рівень безпеки. Усі зручності для людей з обмеженими можливостями доступні навіть у старовинних залах, садибах і внутрішніх дворах.
Щоб створити максимально комфортне середовище для людей з інвалідністю, персонал закладу проходить спеціальне навчання і завжди готовий супроводжувати відвідувачів на маршруті. Це - не лише технічні рішення, але й людиноцентричний підхід.
Формування таких умов перетворило Віндзорський замок на зразок для численних інших історичних місць у країні, адже адаптація була виконана так, що органічно вписується в традиційний архітектурний вигляд. Це доводить, що навіть найдавніші пам'ятки можуть стати максимально доступними для всіх.
Сполучені Штати: ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ДОСТУПНОГО ПРОСТОРУ
Сполучені Штати активно прагнуть подолати бар'єри та забезпечити рівні можливості для всіх своїх громадян. На цьому шляху державна політика має велике значення, особливо у контексті створення безперешкодної архітектури та інфраструктури. Згідно з офіційною платформою Whole Building Design Guide (WBDG), Національний інститут будівельних стандартів і проєктування (NIBS) працює у співпраці з урядовими структурами, приватними компаніями та громадськими організаціями над розробкою та реалізацією інноваційних технологічних рішень. До таких рішень належать автоматизовані підйомники, тактильні системи, інтерактивні навігаційні мобільні додатки, а також технології віртуальної та доповненої реальності, що дозволяють зробити доступними навіть найскладніші об'єкти, як історичні, так і сучасні.
"Закон про американців з інвалідністю" (ADA), прийнятий у 1990 році, визначає норми доступного дизайну для громадських місць, таких як музеї, театри та історичні пам'ятки.
Один із найбільш влучних прикладів - Smithsonian Institution, який має широку програму доступності. Тут облаштовані доступні для людей на кріслах колісних зали, тактильні виставки, перекладачі жестовою мовою і матеріали шрифтом Брайля. Багато музеїв також пропонують допоміжні слухові пристрої та спеціальні таблички для людей із порушеннями зору.
Ось ще один приклад - Музей американської історії, який пропонує адаптовані маршрути, тактильні моделі експонатів, сурдопереклад, а також можливості для людей з обмеженнями слуху та зору. Крім того, у музеї доступні спеціалізовані путівники та гіди для організації відвідування.
Відомий Музей сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку надає багато уваги доступності. Тут є ліфти, пандуси, доступні санвузли, тактильні експозиції та аудіогіди, програми для людей із сенсорними порушеннями.
Боротьба з архітектурними перешкодами в Іспанії
В Іспанії щороку зростає кількість ініціатив, спрямованих на популяризацію доступного культурного туризму. Це включає в себе адаптовані туристичні маршрути, спеціалізовані послуги, відповідну інфраструктуру та підготовлених гідів.
Наприклад, у Мадриді є можливість відвідати "арттрикутник" на інвалідному візку, або ж насолодитися прогулянкою по знаменитій частині району Лас-Летрас з гідами, які використовують систему голосового підсилення. Щоб взяти участь, достатньо зареєструватися в туристичному інформаційному центрі.
Якщо говорити про музеї, що цілковито пристосовані до потреб людей з інвалідністю, то особливе місце займає Музей тифлології, де відвідувачі можуть доторкнутися до моделей великих пам'яток, таких як Королівський палац у Мадриді, Альгамбра у Гранаді або Акведук у Сеговії.
Два найбільш популярні культурні райони Барселони - це Готичний квартал і Маршрут модерну. В рамках Маршруту модерну відкриваються шедеври Гауді, такі як будинки Ля-Педрера та Каса-Батльо. Крім того, тут розташовані відомі пам'ятки, зокрема Собор і Парк Гуель, обидва з яких обладнані для зручності людей з інвалідністю.
Усе більше міст Іспанії пропонують маршрути, що усувають архітектурні бар'єри. Наприклад, група міст Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Алькала-де-Енарес, Аділа, Баєса, Касерес, Кордова, Куенка, Еівіса, Мерія, Саламанка, Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна, Сантьяго-де-Компостела, Сеговія, Таррагона, Толедо і Уедба - мають доступні маршрути для огляду більшості своїх історичних зон.
Ще одна захоплююча можливість для людей з інвалідністю в Іспанії – це відвідування доісторичних печер. Такі екскурсії доступні, зокрема, в північних регіонах країни, таких як Кантабрія, де розташовані печера Ель-Соплао та музей Альтаміра, в якому можна побачити точні копії оригінальних печер. Для зручності осіб з обмеженими можливостями був розроблений мобільний додаток, що допомагає орієнтуватися на місцевості та отримувати необхідну інформацію.
ОХОРОНА ТА ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ОБ'ЄКТІВ У ЯПОНІЇ
Японія у цій сфері просунулася ще далі. Держава розробила "Посібник щодо оперування історичними будівлями" (MLIT), який регламентує процес реновації та управління історичними пам'ятками з урахуванням потреб людей з інвалідністю. В документі зазначено, що важливо зберегти культурну цінність, водночас застосовуючи сучасні адаптаційні технології - тактильні поверхні, підйомники, універсальні двері.
Особливої уваги присвячено збереженню автентичності архітектури, що поєднується з можливостями сучасного використання. Отже, історичні об'єкти можуть і далі функціонувати для широкої цільової аудиторії, зокрема - людей з інвалідністю, без втрати їхньої цінності і автентичності.
У Кіото розташований храм Кійомідзу-дера, що є символом японської історії та духовності. Це не просто давня споруда, а жива частина культури, яка щорічно приваблює мільйони туристів. Раніше храм був недоступний для осіб з інвалідністю через вузькі сходи, високі пороги та складну навігацію. Проте, коли Японія вирішила зробити свій культурний спадок більш доступним, розпочалася нова етапа. Кійомідзу-дера був модернізований, зберігши при цьому свою автентичність: біля головного входу з'явилися безбар'єрні під'їзди, комфортні ліфти та спеціальні меморіальні доріжки для кращої орієнтації. Незважаючи на високий рівень історичної цінності, цей об'єкт став ще більш привітним для всіх, хто хоче поєднати минуле з сучасністю.
СТАРІ СТІНИ, НОВІ ЗМІСТИ В НІМЕЧЧИНІ
У німецькому місті Занкт-Інгберт колись існувала колонія. З часом ця територія набрала нового змісту — її перетворили на сучасну музичну школу. Звична концепція, що присутня в усіх освітніх закладах, — забезпечення доступності та комфорту для кожного учня.
Сьогодні стара архітектурна споруда зберегла свій автентичний вигляд, але водночас тут виникли сучасні елементи: яскравий бірюзовий ліфт та зручні широкі двері, які відкриваються без зусиль. Все це створено з метою максимального комфорту для людей з інвалідністю. Це перетворення демонструє, що історичні стіни, які мають понад 300 років, можуть зберігати свою унікальність і відповідати сучасним вимогам.
Музеї на Берлінському музейному острові, включаючи Старий і Новий музеї, Національну галерею старовини, Музей Боде та Пергамон-музей, активно працюють над створенням безбар'єрного середовища для всіх відвідувачів. Вони пропонують екскурсії та відеоматеріали жестовою мовою, багатомовні аудіогіди з описами експонатів для людей з вадами зору, а також тактильні моделі, що дозволяють досліджувати колекції на дотик. Крім того, приміщення обладнані пандусами, ліфтами, доступними санвузлами та продуманим зонуванням для зручності відвідувачів.
УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД ТА НАПРЯМКИ МАЙБУТНЬОГО РОЗВИТКУ
Як ми вже підкреслили, Україна, прийнявши Національну стратегію створення безбар'єрного середовища на період до 2030 року, зробила важливі кроки у напрямку інклюзивного розвитку культурної сфери. В багатьох установах вже спостерігаються реальні зміни: поступово впроваджуються тактильні моделі, безперешкодна інфраструктура, аудіогіди і вистави, що використовують жестову мову.
Наприклад, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка в Києві активно займається створенням безбар'єрного середовища для всіх своїх гостей. Кілька років тому заклад стикнувся з труднощами, властивими багатьом історичним театрам, зокрема, з недостатньою доступністю для осіб з інвалідністю. Проте театр вжив ряд заходів, які дозволили зробити його відвідування комфортним для всіх. Зокрема, були встановлені пандуси та зручні під'їзди для осіб з обмеженими можливостями, впроваджені тактильні доріжки та системи субтитрів.
Театр став символом того, що історична і культурна спадщина повинна бути відкритою для всіх. Це не лише технічне вдосконалення, а перш за все - вияв поваги до кожного глядача та його прав.
Національний музей Тараса Шевченка в Києві ще з 2014-го облаштував безбар'єрний простір із ліфтами на вході у приміщення та відповідним обладнанням у вбиральнях. Відвідувачам пропонують аудіогіди, а також спеціальні екскурсії для людей із порушеннями зору.
Інші міста України також активно займаються розвитком інклюзивних ініціатив. Нещодавно у Львівському палаці мистецтв було встановлено ліфт, пандус і підйомник, оновлено інклюзивні санвузли, а також створено кімнату для матері та дитини. Крім того, забезпечено зручний доступ до актової зали.
У Гарнізонному храмі встановлено трансформерний підйомник, а в "Львівській копальні кави" – пандус. Національний театр імені Заньковецької разом із Львівською національною галереєю мистецтв імені Б. Г. Возницького також адаптували свою інфраструктуру для зручності осіб з інвалідністю.
В Одеській національній музичній академії, названій на честь А. В. Нежданової, було встановлено новий підйомник, який обладнано кнопкою для виклику чергового, а також додатковий пандус для зручності.
В Одеському національному академічному театрі опери та балету впроваджено використання субтитрів, перекладу жестовою мовою та звукового опису. Театр адаптовано для потреб осіб з обмеженими можливостями: головний вхід обладнаний двома пандусами, а до глядацької зали ведуть ще три. На першому поверсі у фоє є туалет для людей з інвалідністю, а в центральній частині залу розташовані спеціальний пандус та виділені місця для користувачів колісних крісел. Коридори та проходи вільні від фізичних і візуальних бар'єрів, і їх ширина дозволяє одночасно проходити двом особам на колісних кріслах.
Харківська державна академія забезпечила доступність своїх гуртожитків та навчальних корпусів, встановивши пандуси та кнопки для виклику персоналу.
У Дніпровському театрі опери та балету з'явилися нові зручності: на головному вході встановлено пандус, кнопку виклику та вечірнє освітлення. Всередині закладу функціонує підйомник, а також спеціально обладнані туалети. За попереднім запитом, театр надає можливість індивідуального супроводу для осіб з інвалідністю.
Цього року МКСК ініціювало реалізацію важливого проєкту під назвою "Культура без бар'єрів".
Цьогоріч Міністерство культури та стратегічних комунікацій України презентувало та розпочало роботу над пріоритетним проєктом "Культура без бар'єрів". Метою проєкту є забезпечення рівного доступу до культурних послуг та інфраструктури для всіх громадян, зокрема для маломобільних груп, людей з інвалідністю, а також людей із порушеннями зору, слуху та інтелектуального розвитку.
У 2018 році в Україні було прийнято законодавчий акт "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення" (ДБН В.2.2-40:2018), який встановлює стандарти та вимоги для проєктування безперешкодних просторів. Цей нормативний документ слугує основою для модернізації та будівництва об'єктів, враховуючи потреби осіб з різними фізичними можливостями.
Проте, щоб побудувати дійсно інклюзивне і рівноправне суспільство, необхідно інтегрувати сучасні технології та стандарти у всі аспекти, включаючи культуру. Це передбачає не лише технічні інновації, а й розвиток культури толерантності та поваги, орієнтацію на людину, освітні ініціативи та активну участь громадськості, щоб інклюзивність стала невід'ємною складовою нашого повсякденного життя.
Українська культура має здатність об'єднувати людей і відроджувати їх у найскладніші періоди, тому вона може стати потужним інструментом для загоєння післявоєнних травм, відновлення та збільшення людського капіталу. Щоб це стало можливим, культура повинна бути доступною для всіх верств населення — для ветеранів, які отримали інвалідність через поранення, для людей з обмеженими можливостями, а також для матерів з дітьми в колясках. Хто ж, як не наше покоління, має ініціювати зміни в напрямку доступності культурних цінностей?
Нагадуємо, що за підтримки уряду Японії ЮНЕСКО заснувало Офіс відновлення в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України.
На попередній координаційній зустрічі, присвяченій "Відновленню культурного сектору України", спеціалісти Офісу представили низку проектних ініціатив. Серед них був створений гід, який стосується оперативного реагування на пошкоджені об’єкти культурної спадщини та інфраструктури.
Богдана Корнійчук (УКРІНФОРМ) та Наталія Хілько (Офіс з підтримки відновлення). Київ.
Фото: Укрінформ, Royal Collection Trust, Jason Lindberg, Accessible Japan, Studio 32, Deutsches Museum Bonn, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Вечірній Київ, МКСК
