Діалектика холодної пори року
Наступні три місяці можуть суттєво вплинути на хід російсько-української війни. Зима, що наближається, обіцяє стати найскладнішою в історії сучасної України. Від нашої готовності витримати ці випробування та вистояти, залежатиме результат широкомасштабного військового конфлікту.
Такі заяви країна чула два роки тому. А тоді - рік тому. Сьогодні Україна знову чує щось подібне, і можна згадати стару історію про хлопчика, який регулярно кричав: "Вовки! Вовки!". Але, схоже, цього разу зимові погрози виходять на якісно новий рівень, і на українців чекає більш серйозне випробування, ніж минулої чи позаминулої зими.
Проблема полягає не лише в непередбачуваності Дональда Трампа, який нещодавно, рік чи два тому, не міг похвалитися статусом переможця президентських виборів у США. Важливим є також внесок Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, який свого часу відкрив людству основи діалектики.
Навіть ті, хто не цікавиться філософією, знайомі з відомою діалектичною схемою "теза - антитеза - синтез". На початковій стадії розвитку ("теза") виникає конфлікт, що призводить до її протилежності ("антитеза"). Ця нова форма також має намір стати своєю протилежністю. Проте повернутися до початкового етапу неможливо, адже третя стадія є запереченням другої. Але це не просте повернення до першої стадії; це відновлення на більш високому рівні ("синтез").
Останні два роки в історії нашої країни служать яскравим прикладом цієї філософської істини.
Військова зима 2022-2023 років стала своєрідною "тезою" для України. Це був незвичайний сплав повсякденних труднощів та невгасимої віри у власні сили.
З одного боку, Кремль розв'язав масований ракетний терор проти українського цивільного населення. Атаки на енергетичну інфраструктуру країни мають на меті зламати наш опір. Це призвело до серйозних проблем з електропостачанням, опаленням та водою. Міста занурені в темряву, а генератори стали звичним явищем на вулицях. У кожній родині тепер є павербанки, а приготування їжі відбувається на газових пальниках чи сухому спирті. Люди стикаються з перебоями в інтернеті та мобільному зв'язку.
З іншого боку - надзвичайне морально-психологічне піднесення, яке переживала наша країна. Радісні відлуння нещодавньої деокупації Харківщини та звільнення Херсона. Передчуття нових перемог ЗСУ, які очікувалися вже наступної весни. Жорстка переконаність у тому, що розгром ворога не за горами. Гордість за свою країну та готовність терпіти будь-які труднощі заради майбутнього українського тріумфу.
Вітчизняною "антитезою" можна вважати військову зиму 2023-2024 років, що стала абсолютною протилежністю до минулої.
У побутовому аспекті зима виявилася значно легшою, ніж передбачали песимістичні прогнози експертів. Наша енергетична система не зазнала нових масованих атак. Міста України пережили зимові місяці зі світлом і теплом. Повсякденне життя в Києві та Львові не сильно відрізнялося від того, що відбувалося у Варшаві або Празі. Найбільш відчутним ударом від ворога по українському повсякденному життю стала кібератака на "Київстар" в грудні 2023 року, але в порівнянні з попередніми випробуваннями це виглядало як дрібниця.
Натомість український моральний дух дав тріщину саме тієї комфортної зими. Масова фрустрація через невдачу нашого контрнаступу 2023-го. Відставка популярного головнокомандувача Валерія Залужного та втрата Авдіївки. Нестача людей на фронті та суперечки про посилення мобілізації в тилу. Блокування американської допомоги в Конгресі та безчинства польських фермерів на кордоні. Здавалося, Україна буквально тоне в морі інформаційного негативу.
Нині ж діалектична спіраль вийшла на новий виток. Нам знову доведеться пережити три суворі місяці. І, на жаль, на тлі своїх попередниць зима 2024-2025 років вже зараз видається "синтезом". Синтезом, який увібрав у себе найгірші сторони двох попередніх зим.
Росія знову робить ставку на енергетичний терор. Стабілізаційні відключення електрики повернулися до нашого життя ще до настання календарної зими. І ворог, напевно, спробує зробити все можливе, щоб залишити мільйони українців без світла, води й тепла.
Проте в нашому суспільстві вже не спостерігається того потужного духу ентузіазму та оптимізму, який підтримував нас у важкі часи минулої зими. Як і рік тому, в Україні знову домінує негативний наратив: розчарування, фрустрація та невпинні пошуки різноманітних "зрад" як усередині країни, так і за її межами.
На думку Кремля, цей синтез, очевидно, покликаний ослабити рішучість українців у їхньому опорі. Проте українське керівництво повинно запобігти такому розвитку подій і надихнути народ на продовження боротьби. Важливо знайти влучні слова та переконливі аргументи для мільйонів наших співвітчизників.
Слід усвідомлювати, що закони діалектики не можна ігнорувати, і повернення до минулого є неможливим. Ідеї, які надихали та спонукали до дій країну в кінці 2022 року, не матимуть ефекту в кінці 2024 року, а, навпаки, можуть тільки погіршити становище.
Минулої зими українцям можна було обіцяти остаточну перемогу над російською армією та повернення ЗСУ на кордони 1991 року. Цього року такі заяви вже не викликають натхнення - їхня дистанція від реальності стає занадто помітною.
У нещодавньому інтерв'ю Fox News навіть президент Зеленський був змушений визнати, що зараз ми не маємо достатніх військових ресурсів для того, щоб звільнити всі окуповані території.
Чим більше необґрунтованого максималізму присутнє в нашій мотиваційній комунікації, тим вірогідніше, що люди можуть дійти висновку, ніби їм потрібно терпіти страждання заради нереальних та ілюзорних цілей. Це підвищує ризик того, що багато наших співгромадян втратять надію. Тож доцільніше висловлювати неприємну, але чесну правду.
А правда полягає в тому, що Київ не має опції "просто взяти і закінчити війну". Єдиний варіант, який не вимагає від українців надзусиль - це повна та беззаперечна капітуляція. За будь-який інший фінал гарячої фази війни необхіднро серйозно боротися.
Якщо у 2025 році справді стартують якісь перемовини з Росією, Україні потрібно буде рішуче боротися за потужну позицію на переговорах.
Якщо військові дії будуть призупинені, необхідно буде активно прагнути до досягнення прийнятних умов для цього призупинення.
Якщо Україну змусити йти шляхом, схожим на "корейський сценарій", знадобиться величезна праця, щоб цей сценарій не перетворився на аналог південного В'єтнаму.
Незалежно від того, які нові виклики принесе 2025 рік, ця зима стане первинним випробуванням для України щодо її здатності їх подолати.
