Чи має Україна можливості для стримування Росії без підтримки США: три основні аспекти для розгляду.
Адміністрація Дональда Трампа неодноразово підкреслювала, що в разі відсутності мирного договору між Києвом і Москвою, Сполучені Штати можуть скоротити свою підтримку. Незважаючи на суперечливі коментарі з Вашингтона, ці загрози виявилися реальними й не обмежилися лише словами.
Цю інформацію повідомляє Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).
3 березня 2025 року США призупинили військову допомогу й обмін розвідданими з Україною після напруженої зустрічі між Трампом і Зеленським, яка відбулася 28 лютого.
Цей крок виявив вразливі місця. Повне припинення військової та розвідувальної допомоги Сполучених Штатів стане серйозним ударом для України, але чи стане воно вирішальним? Навіть після трьох років війни українське суспільство зберігає високу мобілізацію і готовність до опору, а Європа, яка вже надає мільярдну підтримку, може взяти на себе нові зобов'язання.
З моменту початку масштабного вторгнення Росії в Україні у лютому 2022 року, Сполучені Штати надали військову допомогу Україні, що становить 66,5 мільярда доларів, а також понад 50 мільярдів доларів у формі фінансової підтримки. Хоча ця допомога формально адресована Україні, близько 90% витрат на військове оснащення спрямовано на закупівлю товарів безпосередньо в США — для виробництва нової зброї або заміни того, що вже було відправлено до Києва зі складів Пентагону. У підсумку, близько 60% усіх видатків йдуть на витрати в США, 25% — на витрати безпосередньо в Україні, а решта 15% — на контракти та логістичні послуги в інших країнах.
Постачання здійснювалося через кілька ключових каналів, зокрема механізм президентських повноважень щодо зменшення запасів (PDA), Ініціативу безпекової допомоги Україні (USAI) та програму іноземного військового фінансування (FMF). Ці інструменти забезпечували не лише оперативні потреби на фронті, але й стратегічне нарощування оборонних можливостей на майбутнє. США активно координували поставки з союзниками, сприяли передачі озброєнь третім країнам та підтримували прямі комерційні закупівлі.
Після початку повномасштабної війни США значно розширили програми підготовки українських військових. Американські інструктори працювали з підрозділами ЗСУ над удосконаленням тактики, логістики, командування і загальновійськових операцій. Навчання охоплювало також використання конкретних типів техніки -- зокрема, гаубиць M777, ЗРК Patriot, БМП Bradley, систем HIMARS та винищувачів F-16. Ці тренування здійснювалися як за участі армії США, так і підрозділів Національної гвардії, зокрема на полігонах у Європі.
Окрім технологічної підтримки та навчання, Сполучені Штати надали Україні значну розвідувальну допомогу, яка включала як технічні засоби (SIGINT та IMINT), так і агентурні дані (HUMINT). Ця розвідувальна інформація стала вирішальною для запобігання ракетним ударам, нейтралізації спеціальних операцій Росії та встановлення координат для точних атак. В численних випадках українські удари по цілях були реалізовані завдяки американським розвідувальним даним. Це підкреслює глибоке співробітництво США у процесах виявлення, супроводження і знищення цілей.
Допомога з боку США не обмежувалася лише наданням зброї та розвідувальних даних. Вашингтон активно долучався до стратегічного планування військових операцій, укріплення кібербезпеки України, реалізації антикорупційних ініціатив, підтримки економічних процесів, розвитку оборонної промисловості та планування відновлення країни після війни. Крім того, США взяли на себе відповідальність за координацію логістики, транспортування вантажів та забезпечення безперервного постачання в рамках загального пакету підтримки.
Сполучені Штати також могли б припинити обслуговування та ремонт існуючих систем озброєння США, які Україна отримала чи купила у Сполучених Штатів. Бойові дії мають на увазі постійне пошкодження та знос обладнання, а в України є тисячі одиниць військової техніки, що потребує ремонту. Сполучені Штати також могли б завадити європейським союзникам закуповувати запасні частини для України.
Найбільш небажаним розвитком подій для України буде ситуація, коли Сполучені Штати вирішать заборонити використання будь-якої форми допомоги — як військової, так і розвідувальної — а також зупинять постачання зброї, навіть якщо це відбуватиметься через посередників.
Найгірший сценарій для України -- це те, що США заборонять використовувати будь-яку допомогу -- військову та розвідувальну -- і припинять продаж зброї навіть через третіх осіб. Наразі повне припинення підтримки США Україні видається малоймовірним сценарієм. 30 квітня 2025 року президент Трамп схвалив прямий комерційний продаж Україні на суму 50 мільйонів доларів, повідомляють українські ЗМІ. Це, поряд з новою інвестиційною угодою про реконструкцію, вказує на відхід від попередньої риторики щодо України. Проте риторика та політичні заяви США вагалися, і повне припинення залишається можливим.
Якщо адміністрація Трампа вирішить зупинити підтримку України, ключовим стане те, як саме буде реалізовано це "припинення". Йдеться не лише про припинення нових поставок: спектр дій може варіюватися від повного згортання військової та розвідувальної підтримки, включно із забороною союзникам передавати Україні техніку, пов'язану з американськими технологіями, до часткового обмеження подальших поставок -- що також матиме серйозні наслідки.
Хоча подальша підтримка з боку США залишається під питанням, вже затверджені пакети допомоги продовжують втілюватися в життя. Військові поставки, які були схвалені Конгресом у попередні роки, триватимуть доти, поки адміністрація не вирішить скасувати ці зобов'язання. Це означає, що певна кількість техніки та ресурсів продовжить надходити до України протягом наступних кількох років. Однак програми навчання для українських військових, пов'язані з новими системами озброєння, можуть бути припинені.
Зокрема, допомога в рамках Президентського пакету (PDA), що дозволяє вилучення техніки з існуючих запасів США, зазвичай реалізується приблизно за вісім місяців після оголошення. У той же час підтримка, яка надається через ініціативу USAI, має більш тривалий цикл: близько чотирьох місяців на укладення контрактів, до двох років на виробництво та ще майже півтора року на доставку.
У випадку впровадження більш суворих обмежень виникає критичне питання: чи зможе Європа постачати Україні техніку або розвідувальні дані, що містять американські компоненти або були отримані через Сполучені Штати. Наприклад, для передачі зброї третім країнам необхідно отримати дозвіл від Державного департаменту США. У січні 2022 року таке схвалення було надано країнам Балтії для постачання Україні американських ракет. Наразі триває процес передачі 65 винищувачів F-16 з Бельгії, Данії, Нідерландів та Норвегії. Проте, якщо Вашингтон вирішить заборонити або обмежити такі угоди, це може суттєво зменшити ефективність зусиль Європи.
Схожі обмеження можуть вплинути й на розвідувальні дані: Сполучені Штати можуть припинити обмін інформацією про переміщення російських військ, їх логістику або інші тактичні аспекти, що є вирішальними для здійснення високоточних ударів з боку України.
Іншим варіантом може бути надання дозволу на експорт американської зброї до європейських держав з подальшим відправленням в Україну. Це створило б можливість, наприклад, для придбання ракет Patriot або AMRAAM та їх транспортування до Києва, що також сприяло б розвитку оборонної промисловості Сполучених Штатів.
Окремою чутливою темою є Starlink. США можуть вплинути на те, щоб компанія SpaceX припинила надання супутникового зв'язку в Україні. ЗСУ активно користуються Starlink для управління військами та координації боїв. Втрата цього каналу комунікацій може критично знизити маневреність українських сил та їхню здатність швидко реагувати на зміни на фронті.
Усі ці можливі сценарії демонструють: навіть часткове обмеження підтримки з боку США спричинить суттєві труднощі для української армії, а повне припинення -- може створити загрозу як оперативним діям, так і стратегічному балансу в регіоні.
Сполучені Штати також можуть призупинити технічне обслуговування та ремонт озброєння американського виробництва, яке вже було передано або продано Україні. У умовах безперервних бойових дій значна частина техніки зноситься або зазнає пошкоджень, і українські Збройні сили мають в розпорядженні тисячі одиниць техніки, що потребує ремонту. Окрім того, США можуть завадити європейським партнерам придбати запчастини для підтримки українських систем.
Найбільш критичною ситуацією для Києва стане абсолютна заборона з боку США на будь-яку підтримку, що включає розвідувальні дані, а також зупинка постачання зброї, навіть через посередницькі канали.
Незважаючи на це, в даний час такий сценарій виглядає малоймовірним. Наприклад, 30 квітня 2025 року президент Трамп схвалив комерційний контракт на постачання зброї Україні на суму 50 мільйонів доларів. Окрім цього, було підписано нову угоду про інвестиції в відновлення, що свідчить про деяке послаблення раніше жорсткої риторики. Проте неоднозначність американської політики та висловлювань залишає відкритим питання стосовно майбутніх рішень.
Європейські керівники активно виявляють свою політичну підтримку Україні, адже для багатьох з них потужна українська держава виступає найнадійнішим щитом проти подальших агресивних дій Росії. На фоні можливого зменшення або навіть зупинки допомоги з боку США, значення Європи як стратегічного союзника стає ще більш істотним.
У свіжому бюлетені, опублікованому 30 квітня 2025 року, Велика Британія підтвердила свою позицію одного з основних партнерів України. Новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який виступав перед своєю інавгурацією, висловив критику щодо байдужості США до європейських викликів та запропонував ідею створення автономної системи безпеки для Європи. Президент Європейської ради Антоніу Кошта під час саміту з оборони ЄС 2025 року акцентував: "Ми тут, щоб підтримувати Україну".
Насправді, Європа вже активно підтримує, але в разі зменшення ролі США в регіоні, вона могла б збільшити свою допомогу вдвічі – з 44 до 82 мільярдів євро. Хоча в оборонному секторі європейських держав існують серйозні виклики, потенціал для збільшення можливостей все ще присутній. Як підкреслив аналітик Баррі Поузен, Європа володіє значними запасами техніки, великою чисельністю військовослужбовців та розвиненою оборонною промисловістю.
Окрім фінансової підтримки, європейські держави підготували більше 70 тисяч українських військових, що перевищує показники США. Проте, незважаючи на сильні заяви, більшість країн ЄС не готові надіслати свої війська до України, навіть у рамках миротворчих місій, якщо існує загроза безпосередніх бойових дій.
Наразі Європа неспроможна повністю замінити американську підтримку в низці ключових напрямків. Її оборонно-промисловий комплекс має суттєвий потенціал, але стикається з численними обмеженнями -- від фрагментації національних виробників до складнощів у реалізації масштабних проєктів. Попри свою перевагу над Росією в економічному плані, Європа не перебуває у "військовій мобілізації" і діє повільніше, ніж вимагала б ситуація.
Один з найважливіших аспектів – це забезпечення боєприпасами. Сполучені Штати вже надали понад 3 мільйони 155-мм артилерійських снарядів, тоді як Європейський Союз лише досягнув показника близько 1 мільйона на рік (порівняно з 300 тисячами у 2023 році). Навіть якщо ЄС зможе виконати свою ціль у 2 мільйони снарядів на рік, це не зможе компенсувати зниження виробництва в Америці.
Окрім боєприпасів, Україна в значній мірі залежить від американських високоточних систем далекого вогню, таких як HIMARS та ATACMS, які грають ключову роль у знищенні стратегічних цілей на задньому плані: командних пунктів, складів і артилерійських позицій. Європейські аналоги, які могли б забезпечити таку ж дальність і точність, практично відсутні, тому наразі замінити ці системи неможливо.
У разі повного виходу США з архітектури підтримки, Європі доведеться не просто збільшити допомогу -- їй доведеться перебудувати всю систему військової та логістичної підтримки для України з нуля. І хоча технічно це можливо, політична та інституційна готовність до таких змін залишається під питанням.
Європейські держави теоретично здатні компенсувати частину втрат, фінансуючи закупівлю систем великої дальності для України у Південній Кореї, Ізраїлю або інших країнах. Проте існують суттєві невизначеності щодо готовності цих країн до такого експорту, обсягів постачання, швидкості доставки та часу, необхідного для підготовки українських військових до ефективного використання нових технологій. Крім того, деякі види озброєння можуть виявитися несумісними з українськими платформами, що ускладнить їхнє впровадження в армійських підрозділах.
Що стосується систем протиповітряної оборони, то європейські зразки здатні прикривати Україну від ударів крилатими ракетами. Наприклад, італійсько-французькі SAMP/T уже показали ефективність у знищенні повітряних цілей. Але американські комплекси Patriot -- єдині у складі НАТО, які можуть перехоплювати балістичні ракети, що становлять істотну частину загрози з боку Росії. Варто також зазначити, що SAMP/T не надходили на озброєння інших країн, крім Італії, Франції та Сінгапуру, що ускладнює їхнє масштабне постачання. Інші європейські системи, такі як NASAMS та IRIS-T, використовуються Україною, але вони не перекривають весь спектр загроз. У разі повного припинення американських постачань з'явиться критичний дефіцит у захисті від балістичних ракет.
Ще одним важливим аспектом, в якому Європа не має можливості повністю замінити США, є розвідка. Американські супутникові системи та інші технології збору інформації забезпечували українські війська точною інформацією про переміщення російських підрозділів як на території України, так і за її межами. З початку 2022 року Об'єднаний розвідувальний центр у Вісбадені, який працює під егідою США, постійно надавав життєво важливі дані про місцезнаходження стратегічно важливих об'єктів. Американська розвідка стала ключовим елементом української системи виявлення і знищення цілей, значно покращуючи оперативність і точність атак. Завдяки цій співпраці було успішно здійснено операції в Сєвєродонецьку (травень 2022) і під час оборони Харкова (травень-червень 2024).
Сполучені Штати також відіграли важливу роль у проведенні українських атак на Крим та навіть глибше в Росії. Згідно з інформацією, американські та британські експерти координували основні етапи військових операцій — від вибору цілей до обчислення траєкторій ракет. Наприклад, ЦРУ надало дані про наявність боєприпасів у Торопці, що дозволило Україні здійснити вдалий удар, в результаті якого було знищено близько 240 тонн вибухових матеріалів. Незважаючи на те, що для кожної такої операції США формально потребують окремого дозволу, вплив Вашингтона на дії на території Росії залишається істотним.
У разі припинення допомоги Сполучені Штати могли б передати координацію логістики європейським партнерам, однак реалізація цього процесу буде складною. Впродовж війни саме США -- через структури НАТО та Європейське командування -- відповідали за основний логістичний ланцюг постачання. Без американського лідерства в цій сфері європейським державам доведеться швидко створити нові механізми, що потребуватиме часу, ресурсів і політичної злагодженості. Якщо ж постачання зі США припиняться раптово, це може порушити навіть ті лінії допомоги, які йдуть до України не напряму від США, оскільки значна частина європейської допомоги інтегрована у загальну логістичну систему, що включає американські елементи.
