Більше знищених супротивників за менші витрати. Як українські збройні сили прийняли "вчення" ISTAR, і чому не всі його застосовують.

"Око є джерелом світла для тіла. Якщо твоє око здорове, то все твоє тіло буде наповнене світлом. Але якщо твоє око буде злим, то все твоє тіло зануриться у темряву." (Матвія 6:22-23)

Усім відома проблема "інформаційного сміття" - коли у нескінченному потоці контенту та новин неможливо знайти щось цінне та важливе. Схожий тренд спостерігається на війні.

Раніше армія стикалася з серйозними труднощами через брак даних про ворога, що знаходився на відстані кількох кілометрів. Нині, завдяки дронам, сучасним комунікаційним системам, радарам та супутниковим технологіям, командування має доступ до величезних обсягів інформації.

Це призвело до нового виклику: як впоратися з усіма цими даними? Невелика команда в штабі повинна протягом кількох годин обробити терабайти інформації про супротивника. Це може бути справжнім випробуванням на витривалість, адже зібрані дані можуть виявитися ненадійними або зовсім марними.

У сучасних конфліктах військові сили стикаються з двома варіантами: або оволодіти інформаційними потоками та значно підвищити свою ефективність, або загубитися серед безлічі excel-таблиць, скріншотів, міток і розшифровок, які, по суті, не несуть жодної цінності.

Для того щоб діяти на першому фронті, командири українських військових формувань на різних напрямках почали організовувати спеціалізовані підрозділи. Вони використовують сучасні технології для збору та аналізу всіх даних з фронтової лінії. Ці підрозділи отримали назву ISTAR-центри, що відповідає практиці країн НАТО.

У 13-й бригаді Нацгвардії "Хартія" диспетчери в центрах ISTAR цілодобово чергують перед моніторами з кількома трансляціями з безпілотників й перебувають на зв'язку із військовими на передовій. Вони записують усе, що бачать і чують: якими дорогами ходять росіяни, яка техніка поряд, на яких частотах літають дрони тощо. Після цього аналітики збирають із цих даних цілісну картину поля бою для штабу.

Якщо ж реагувати на рухи ворога потрібно негайно - диспетчери здатні за лічені хвилини викликати FPV або артилерію й спостерігати за знищенням росіян у прямому ефірі.

Правильно налагоджена система ISTAR наразі є далеко не в кожному підрозділі. Однак її впровадження - реальна можливість для України стати ефективною на полі бою, знищувати більше ворогів меншими ресурсами та берегти життя військовослужбовців.

Сучасні війська вимагають наявності системи підрозділів, що здійснюють збір та аналіз інформації з бойових дій. Хоча сьогодні це виглядає як належне, в минулому ситуація була зовсім іншою.

Раніше війни велися в основному за класичними схемами: піхота проти піхоти, танки проти танків. У таких конфліктів ключову роль відігравала чисельність сил. Однак з розвитком сучасних технологій зв'язку та розвідки ситуація кардинально змінилася. Американські військові почали розробку єдиної інформаційної мережі, що дозволяла б збирати та аналізувати дані з поля бою, лише після поразки у В'єтнамі. Остаточні принципи цієї системи сформувалися після впровадження технології GPS.

Яскравим ілюстрацією застосування ISTAR можна вважати війну в Іраку, коли 250 тисяч американських військових за три тижні розгромили 1,4 мільйона солдатів іракської армії. Операція була проведена з максимальною ефективністю, оскільки США використали свою технологічну перевагу, маючи в своєму розпорядженні всю необхідну інформацію про противника. Після цього інші країни-співпартнери почали переймати цей успішний підхід.

"Україна втратила десятиліття в порівнянні із західними країнами, проте нині активно намагається це виправити, адже альтернатив не існує", - поділився в інтерв'ю ЕП Ярослав Гончар, один із засновників громадської організації "Аеророзвідка", що підтримує розвиток ISTAR-процесів в українських Збройних силах.

У Силах оборони зростає кількість підрозділів, які самостійно освоюють натівські стандарти та формують систему ISTAR у своїх командних пунктах. Одним із таких підрозділів є 13-та бригада Національної гвардії України "Хартія", що виконує свої завдання на Харківському напрямку.

Вона була заснована у 2022 році як добровольче формування з кількох десятків людей, а за два роки зросла до цілої бригади на тисячі військових.

"Принцип нашої бригади - піхота не має вступати у бій. Якщо піхота починає стріляти - значить ми вже десь недопрацювали. Ми маємо наносити ворогу превентивні удари, кошмарити, не давати накопичуватись, мінувати шляхи пересувань тощо. Для цього потрібно точно знати, що відбувається навкруги", - пояснює ЕП військовий із позивним "Біт" зі штабу "Хартії".

Зібрати всебічну інформацію про бойову обстановку бригаді сприяє нова система ISTAR. Ця абревіатура охоплює такі компоненти, як Intelligence (інформація), Surveillance (спостереження), Target Acquisition (цілевказання) та Reconnaissance (розвідка). У практичному сенсі це означає інтеграцію аналітики, моніторингу, визначення цілей та збору розвідувальної інформації. Які наслідки це має для бойових операцій?

Спочатку військові дістають десятки технологічних засобів для збору інформації. Це можуть бути розвідувальні дрони, які по черзі "пасуть" одну ділянку й фіксують пересування ворогів, снайпер, що слідкує у тепловізор за скупченням техніки, системи радіоелектронної розвідки, радари, супутники, камери тощо. Пріоритети для спостереження визначає командир підрозділу.

Військові передають координати виявлених противників у систему "Дельта". Це цифрова карта, що оновлюється в реальному часі та веде облік усіх змін. Якщо військовослужбовець не може самостійно внести інформацію, за нього це зробить диспетчер ISTAR, який завжди на зв'язку та моніторить дані з безпілотників та інших джерел.

У Збройних силах використовують технології, які автоматично позначають "Дельту". Серед них — спеціалізований контрбатарейний радар, який має можливість швидко визначити точку, звідки був випущений ворожий снаряд, і за кілька секунд відобразити ці координати на карті.

До системи "Дельта" інтегруються також різноманітні дані: радіозаписи, дані з чат-ботів, інформація з відкритих джерел та звіти агентурної розвідки. В результаті на карті накопичується величезна кількість міток, що ускладнює їхнє сприйняття та аналіз.

На цьому етапі до процесу залучаються аналітики. Їхнє завдання полягає в тому, щоб виявити сенс у зібраних даних. Вони повинні виявити закономірності, візуалізувати результати та оперативно передати їх основному замовнику - штабу підрозділу. Саме там командири розмірковують, як завадити планам супротивника, спираючись на цю аналітичну інформацію.

"Нещодавно команда наших айстарівців зібрала об'єднані дані про те, як протягом кількох днів росіяни пересуваються цією дорогою," - демонструє графік на своєму ноутбуці "Біт".

"Хлопці помітили, що російські військові регулярно здійснюють пішохідні ротації, проходячи кілька кілометрів. Ми дистанційно заміновуємо ці маршрути, і вони підриваються на мінах. Або ж ми відстежуємо, у які години відбуваються їхні ротації, і заздалегідь запускаємо FPV-дрони для спостереження. Також ми фіксуємо патерни в їхній артилерійській діяльності, щоб визначити найменш небезпечний час для переміщення нашої піхоти. І таких прикладів чимало", - додає він.

За словами військового, зараз мета їхнього підрозділу ISTAR - збирати ще більше важливої інформації, яка може мати значення у бою. Наприклад, аналітики можуть збирати дані про ефективність дронів. Якщо техніка не показує бажаного результату - командування думає як вирішити цю проблему.

Отже, управління бригадою починає нагадувати адміністрування великого підприємства, де результативність діяльності залежить від доступності інформації та коректності зроблених на її основі висновків. Навіть інструменти виявляються подібними: у штабі "Хартії" використовують програмне забезпечення Power BI від Microsoft, яке, в принципі, розроблене для бізнес-аналітики.

Центри ISTAR здатні функціонувати на різних командних рівнях: від батальйону до бригади та оперативно-тактичних угруповань. Кожен центр має свою автономність, сферу відповідальності та пріоритети. В ідеальному випадку, ці центри повинні взаємодіяти, координувати свої дії, обмінюватися інформацією з власних джерел і надавати підтримку у знищенні противника, використовуючи свої специфічні ресурси.

Кожен підрозділ має можливість реалізувати систему ISTAR у своєму унікальному стилі. Найактивніші бригади навіть створюють власні програми для аналітичних потреб. "ISTAR - це абсолютно як релігія. Біблія одна, але її інтерпретація у всіх різна", - зазначає "Біт".

"Біблією" ISTAR можна вважати НАТОвський документ AJP-2.7. Там зібрані загальні принципи та рекомендації, як має будуватись ця система.

Згідно з цим документом, основним завданням армії є створення єдиної синхронізованої мережі "центрів" для акумуляції та аналізу інформації. Це дозволить усім підрозділам взаємодіяти, усвідомлювати свої сильні та слабкі сторони, а також аналізувати слабкості противника, що, в свою чергу, сприятиме ухваленню обґрунтованих і своєчасних рішень.

Які саме технічні засоби обрати для досягнення цієї мети - кожен вирішує по-своєму. Наприклад, в Канаді, США та Великій Британії системи ISTAR мають свої унікальні характеристики. Україна також має свої власні особливості в цій галузі.

"У порівнянні із західними країнами, ISTAR в Україні характерний сильною тактичною обізнаністю завдяки масовому використанню різнотипних дронів та інших сенсорів, а також більш слабкою стратегічною обізнаністю, бо наша армія значно відстає від західних партнерів в оперуванні супутниками або специфічними дорогими радіоелектронними засобами", - сказала ЕП Марина Ціркун, керівниця напрямку підтримки ISTAR в ГО "Аеророзвідка".

На думку опитаних ЕП військових та аналітиків, впровадження ISTAR в Україні стало можливим завдяки супутниковому зв'язку Starlink, розвідувальним дронам та вітчизняній системі ситуаційної обізнаності "Дельта".

У рамках усіх цих технологій активно ведеться пошук альтернатив, щоб уникнути зупинки роботи в разі втрати будь-якої з них. Стійкість системи та можливість заміни її компонентів є ключовими принципами ISTAR.

Якщо відео, що демонструє знищення російських військових, вважати фільмом, то диспетчерська ISTAR виступає в ролі режисерської кімнати. Крім того, ще однією суттєвою функцією цих центрів є координація дій підрозділів під час бойових дій.

У підрозділі "Хартія" перші на сигнал про пересування противника реагують диспетчери ISTAR. У одному приміщенні чергує кілька фахівців одночасно. Кожен з них відповідає за певну ділянку - це може бути важлива автомагістраль, населений пункт або ворожі позиції в так званій сірій зоні.

Кожен диспетчер одночасно дивиться на кілька екранів з трансляціями з безпілотників. Якщо росіяни скупчуються під камерою, і їх можна знищити - диспетчер знає, як саме це можна зробити.

Під рукою завжди є зв'язок із пілотом FPV-дрона або артилеристами, які вражають ціль за лічені хвилини. Якщо можливості або наказу на знищення немає - диспетчер просто заносить дані у "Дельту" й продовжує слідкувати за екранами.

У кімнаті, де працюють диспетчери, на чергуванні знаходиться battle captain. Цей офіцер має великий досвід і відповідає за управління бойовими діями. За встановленими правилами, саме йому належить ухвалювати рішення про враження противника, якщо диспетчер помічає його на моніторах. Проте, кваліфіковані диспетчери зазвичай добре усвідомлюють, кому слід віддати наказ у своїй зоні контролю, тому іноді вони приймають рішення самостійно, аби прискорити процес.

Диспетчер ISTAR може діяти і проактивно. Наприклад, віддавати команди оператору розвідувального дрона, щоб збирати більше інформації. Або допомагати у плануванні якихось локальних операцій. ЕП поговорила з Дмитром, диспетчером ISTAR бригади "Хартія", який описав кілька реальних бойових ситуацій.

Перша - FPV-дрон вилетів на завдання, але втратив свою ціль. В той самий час диспетчер побачив на сусідній ділянці ворожий мотоцикл з коляскою. Він розраховує напрямок його руху і швидко передає дані пілоту. У підсумку останній змінює маршрут і вражає мотоцикл.

Друга - диспетчер побачив російських військових, які засіли в підвалі будинку за закритими дерев'яними дверима. Він швидко направляє туди два FPV-дрони. Перший підриває двері, а другий - залітає всередину.

Третя ситуація - на позицію летить ворожий FPV-дрон і для його подавлення включається український РЕБ. Диспетчер зупиняє запланований виліт українських дронів на цій ділянці, щоб не придушити їх власним же РЕБом.

У "Хартії" роль диспетчера є однією з найважливіших складових процесу ISTAR. Наразі команда активно займається розвитком системи та проводить пошук нових фахівців для заповнення відповідних вакансій.

"Всі ці сотні людей, які обробляють величезні масиви інформації, з'явились лише у 2022 році. До повномасштабної війни всього цього не було. Нікого не хвилювало, що батальйони оперували мапами, які відстають від реальних подій щонайменше на 72 години.

Для отримання актуальних відомостей про ситуацію, розвідникам бригади доводилося подорожувати по 200 кілометрів на зібрання угруповання та оновлювати карти. Після цього вони поверталися до свого штабу, де отримували дані від батальйонів, які також виконували цю процедуру. "Такою була наша звичайна діяльність до 24 лютого 2022 року", - додав Гончар.

Він зазначив, що в даний момент ситуація поступово змінюється. У Силах оборони існує безліч бригад, які досягають успіхів у впровадженні системи ISTAR.

"Іноді до штабу прогресивної бригади завітають офіцери з сусіднього підрозділу, озброєні паперовими картами і застарілими методами управління. Їм доводиться пояснювати, що такі підходи більше не працюють, і навчати користуванню "Дельтою" та іншими інструментами для збору даних. Після цього ці командири часто стають "свідками ISTAR" або хоч би адаптують для себе частину нових процесів", - ділиться своїми спостереженнями Ціркун.

В Україні існує спеціалізований підрозділ, що відповідає за інтеграцію ISTAR на різних рівнях управлінських структур. Це самостійна військова одиниця.

Водночас впровадження стандартів ISTAR просувається значно повільніше, ніж це могло б бути, особливо в умовах відступу українських сил під натиском більш чисельного ворога. За словами Ціркуна, існує три основні чинники, які затримують цей процес.

Перший - застаріле законодавство. В українських документах майже ніде не регламентовано використання сучасних систем ситуаційної обізнаності та не прописані процеси обміну даними всередині таких систем.

Командирам може бути притаманний страх, що їхні дії можуть не відповідати статуту, і внаслідок цього вони можуть понести відповідальність за свої рішення.

Другий аспект - це людський фактор. Не всі командири на сьогоднішній день усвідомлюють суть принципу mission command, який передбачає, що кожен підрозділ має бути самостійним і здатним ухвалювати рішення в рамках своїх обов'язків.

Таким чином, вони зі значними труднощами адаптують свої методи управління інформацією і вперто тримаються за застарілі та малоефективні практики.

Третій - навчання. Освітні програми в офіцерських навчальних закладах еволюціонують, але до відповідності стандартам НАТО у взаємодії між підрозділами та сучасним викликам поля бою їм ще треба працювати.

Перехід до принципів ISTAR можливий для тих командирів, які здатні обрати відповідних фахівців для створення системи, надати їм певну автономію у роботі та забезпечити їх необхідними умовами, такими як потужні комп'ютери, зв'язок, навушники, додаткові монітори тощо.

Середній період налаштування процесів ISTAR у бригаді та її батальйонах становить близько одного-двох місяців. Однак, кінцевий термін залежатиме від того, наскільки охоче командири сприймуть цей процес і будуть готові до змін, - підкреслила Ціркун.

За її словами, в окремих підрозділах формування ISTAR відбувається природно, без використання західних моделей, відповідно до їхніх власних потреб. Водночас, деякі підрозділи ще не мають достатнього досвіду в цій сфері і їм потрібно почати вдосконалювати ці процеси.

Чим швидше Збройні Сили України адаптуються до стандартів НАТО, тим більше вони відійдуть від образу "маленької радянської армії", яка неминуче програє "великій" через брак ресурсів.