Абдул-Хакім Шишані: Чимало співробітників ФСБ висловлюють невдоволення Кадировим і сподіваються на зміни після відходу Путіна.

Абдул-Хакім Шишані, головнокомандувач ЗС Чеченської Республіки Ічкерія, в інтерв'ю РБК-Україна - про бойовий досвід у російсько-українській війні, про схожості та відмінності війн у Чечні, Сирії та Україні, про ослаблення позицій Росії на Близькому Сході, стосунки Путіна та Кадирова, а також про те, чому Україні не вигідне заморожування війни.

Абдул-Хакім Шишані - людина, чиє ім'я відоме далеко за межами Чечні. За його плечима участь у російсько-чеченській війні, командування Центральним фронтом армії Ічкерії. Після вимушеної еміграції він продовжив свою місію, очоливши чеченське угруповання в Сирії. Тепер Абдул-Хакім - головнокомандувач Збройних Сил Чеченської Республіки Ічкерія, він бере участь у російсько-українській війні на боці України.

У розмові з РБК-Україна він висловлює свої погляди на зв'язки між війнами в Чечні, Сирії та Україні. "Вони присутні скрізь: у Чечні, Грузії, Сирії, Україні. Де їх тільки не було? В Афганістані вони вчиняли вбивства, зараз знаходяться в Лівії, а також в Африці", - зазначає військовий, підкреслюючи агресивну політику Росії.

Абдул-Хакім особливо акцентує на незламності українців: "Для мене стверджувати, що Україна не витримає або не досягне перемоги, просто абсурдно". Він вважає, що боротьба України за власну свободу є лише елементом ширшого процесу, який зрештою може трансформувати всю геополітичну ситуацію в регіоні.

У наведеному тексті представлено основні моменти розмови; щоб переглянути повну версію інтерв'ю, завітайте на YouTube-канал РБК-Україна.

Військовий досвід у контексті російсько-українського конфлікту.

Важливо не те, як я потрапив сюди, а те, що я тут і воюю проти спільного ворога. Я брав участь в операціях у Бахмуті, Торецьку, Харкові та навіть у Білгородській області. У нас не прийнято хвалитися своїми досягненнями.

Дух українських військовослужбовців вражає. Рівень їхньої підготовки з кожним роком зростає, а стійкість залишається незмінною. Уже протягом трьох років ми бачимо стійкість і дух українського народу.

Чому російські війська здобувають успіхи на передовій?

Їхня стратегія залишилася незмінною з часів Другої світової війни – це так звані "м'ясні атаки", коли величезна кількість військових відправляється в бій без належної підготовки та відповідальності. Поки в Росії налічується 140 мільйонів жителів, така практика буде продовжуватись. Проте я переконаний, що Україна зможе повернути свої втрачені території. Якщо міжнародна спільнота залишиться на підтримці, це стане лише питанням часу.

Крим чи Донбас? Для мене це не має значення. Якщо нам нададуть все, що потрібно, включаючи літаки та далекобійні системи, ми зможемо повернути всі наші території – і Крим, і Донбас, і Херсон. Для України це стане завершенням війни, але для нас, чеченців, це питання залишиться відкритим, поки ми не відновимо свої землі.

Які особливості конфлікту в Україні у порівнянні з війнами в Чечні та Сирії?

У Чечні була партизанська війна, у Сирії - диверсійні операції. Україна ж зіткнулася з повномасштабною війною. Відмінності і в політичному аспекті: в Україні є міжнародна підтримка, чого не було в Чечні в 1990-х. Це дає Україні величезну перевагу.

Які фактори сприяли успіху Путіна в Чечні?

Вони засвоїли уроки Першої чеченської війни: створили колабораціоністські групи, подібні до кадировців, застосовували тортури, терор і викрадення близьких бійців. Багато з них були змушені змінити свої погляди і приєднатися до ворога, що завдало серйозної шкоди нашому опору. В Україні подібний сценарій не спостерігається.

Війна в Сирії та її наслідки для стратегічних інтересів Росії.

Росія, Іран та Хезболла виступали на підтримку режиму Асада, що призвело до розколу та послаблення опозиційних сил. Проте конфлікт в Україні завдав серйозного удару по ресурсах Росії, і наразі сирійська опозиція об'єднала свої зусилля, що сприяло зміні співвідношення сил в регіоні. Вплив Росії на Близькому Сході значно зменшився. В геополітичному контексті втрата цього регіону негативно позначається на престижі та репутації Росії. Крім того, це також стало суттєвим ударом для Ірану, який зазнав значних втрат у своїй позиції.

У Сирії, завдяки підтримці союзників та сусідів, ситуація може змінитися на краще. Можна зазначити, що Туреччина зуміла об'єднати раніше суперечливі групи, які тепер отримуватимуть як економічну, так і військову допомогу. Сирійці, яких я знаю, є досить скромними і простими людьми. Вони готові повернутися додому, адже їхні потреби не є надмірними. Якщо з'являться інвестиції, вони зможуть активно займатися відновленням своєї країни.

Про жорстокість і військові злочини росіян

Ті звірства, які росіяни влаштовують в Україні, ми бачили і в Чечні: убивства цивільних, бомбардування шкіл і лікарень, сотні братських могил, де вбивали, закопували. Тоді просто не було телефонів, медіа, ми були в ізоляції. Тому багато чого не зафіксовано. Але я вважаю, що з мільйона населення Чечні третину було вбито.

Історія показує, що це в них у крові. Без крові, без жертв, без убивств вони не можуть. Їм це подобається, це видно. Це в них у природі. Вони не можуть інакше. Зупинити це можна тільки розвалом Росії. Якщо Росія розвалиться, це припиниться. Якщо ні, ми будемо бачити ті самі сценарії. Чечня, Грузія, Сирія, Україна. Де їх немає? Афганістан, Лівія, Африка. Скрізь, де вони є, є злочини, вбивства, насильство.

Перспективи Чечні та Кавказького регіону після руйнування Російської Федерації.

Історія показує, що розпад Росії може початися з Кавказу. Сьогодні Кадиров сам каже, що треба готуватися до війни, готувати зброю. Він розуміє, що якщо війна в Україні закінчиться або відбудеться заморозка конфлікту, весь негатив і злість людей обернуться проти нього. Тому він уже робить кроки для свого захисту. Наприклад, амністує тих, хто був у Сирії, і каже їхнім родичам, що вони можуть повернутися додому, що до них немає претензій. Це явний сигнал: Кадиров розуміє, що настають зміни, і намагається послабити тиск. Але очевидно, що весь цей негатив рано чи пізно вдарить по ньому. Чеченці втомилися від репресій, тортур і вбивств. Народ готовий боротися за свободу. Якщо Росія розвалиться, підтримка світової спільноти допоможе Ічкерії та іншим регіонам здобути незалежність.

Про роль Кадирова і його військ у російсько-українській війні

Кадировці - це особиста гвардія Путіна, яка допомагає йому контролювати Чечню. Їх пов'язують спільні злочини: вбивства політичних опонентів, правозахисників і журналістів. Путін дав Кадирову повний карт-бланш у Росії, тому той утримує свою владу.

Доки Путін залишається на чолі, Кадиров також має свою позицію. Проте, як тільки Путін піде, Кадирову також не вдасться зберегти своє місце. Він навряд чи зможе знайти спільну мову з новим керівником, особливо якщо ним стане представник ФСБ. Чимало людей у ФСБ висловлюють невдоволення Кадировим і очікують моменту, коли Путін залишить свій пост, щоб вирішити це питання.

Про партизанський рух і суспільні настрої на Північному Кавказі

Партизанський рух завжди існував, і ми прагнемо зробити його більш структурованим і масштабним. Люди втомилися від репресій і готові до рішучих дій. Війна в Україні лише загострила ситуацію: тих, хто виступає проти режиму Кадирова, відправляють на фронт, де вони гинуть. Кадиров використовує це як засіб позбавлення від незадоволених.

90% чеченців не хочуть цієї війни, вона їм не потрібна. Якби Кадиров і його близькі дійсно вірили у свою "священну війну", вони б самі пішли на фронт. Але їх там немає. Відсиджуються в Курську, Бєлгородській області. Були під Києвом, але взагалі не змогли нічого зробити. Вони - інструмент пропаганди, а не реальна сила.

Щодо недавніх нападів безпілотників у Чеченській Республіці та відповідної реакції місцевих жителів.

Вплив Кадирова на ситуацію в Чечні є досить помітним. Мешканці регіону відчувають задоволення від кожного удару по об'єктах його режиму. Тим часом Кадиров разом зі своїми прибічниками чинить насильство над власним населенням: вбиває, катує та відбирає майно. Люди не сприймають їх як захисників, а навпаки, вважають ворогами.

Однак лише повітряні удари не здатні зламати режим Кадирова. У будь-якому випадку, ми знову опинимось перед необхідністю повернення до Чечні. Цю територію ніхто не віддасть без боротьби. Якщо Росія розпадеться, то самі чеченці знайдуть спосіб позбутися Кадирова. Без підтримки з боку Росії його влада не зможе витримати й кілька місяців. Люди втомилися від репресій і готові на будь-які кроки, щоб звільнитися від його тиранії.

У Кадирова, безумовно, є певні проблеми зі здоров'ям, але я не вважаю, що це призведе до його смерті. У разі його відсутності Росія зможе знайти йому альтернативу. У Путіна є чимало людей, які можуть зайняти його місце, тож завжди можна обрати нового призначенця.

Щодо підготовки та морального стану російських військових, що беруть участь у конфлікті в Україні.

Між тим, що було раніше, і тепер немає значних відмінностей. Сучасні солдати стали більш підготовленими, але помітна одна характерна риса: вони виглядають ніби під впливом чогось. Їхня поведінка нагадує зомбі. Хоча хімічні стимулятори використовувалися й під час світових конфліктів, наразі це особливо вражає в російських військах. Вони проявляють агресію, борються між собою. У Чечні ми не спостерігали такого явища. Там солдати стріляли у себе, а тепер відбувається щось незрозуміле. Це виглядає як частина системи. Їх захоплюють і відправляють на фронт. Більшість з них – це просто мобілізовані, яких підготували на полігонах за два тижні, а потім кинули в бій.

Про вплив Росії на Грузію та ризики повномасштабного військового конфлікту в державі.

Кадирівці беруть участь у придушенні протестних акцій у Грузії. Маємо дані, які свідчать про 90% ймовірність їх присутності в регіоні. Росія не планує легко відмовитися від Грузії. У разі, якщо їм не вдасться повністю встановити контроль над ситуацією, є ймовірність, що вони можуть вдатися до військових дій. Якщо протестувальники активізуються, можна очікувати, що Росія надішле танкові підрозділи.

Чи втратив світ Грузію? Так, якщо грузини не будуть воювати за свою свободу і незалежність. Сподіваюся, що вони битимуться, як це роблять українці і як ми билися в Чечні. Грузія завжди була важлива для чеченців і всього Кавказу. Їхня свобода - це і наша надія.

Щодо ймовірності успіху України

На це питання я не можу дати чіткої відповіді, оскільки в Чечні ми стикалися з величезними труднощами: у нас не було ані боєприпасів, ані підтримки з тилу, ані техніки. Ми постійно опинялися в оточенні. Умови, в яких ми воювали, настільки відрізняються від сучасної ситуації в Україні, що їх навіть важко порівнювати.

У Чечні ми змагалися і досягали успіху, незважаючи на всі труднощі. А в Україні на нас чекає підтримка з боку Європи та всього світу. Стверджувати, що Україна не зможе витримати або не здобуде перемоги, на мій погляд, просто абсурдно. Так, шлях буде нелегким, але ключове – це виявити стійкість і не зупинятися в боротьбі.

Неможливо призупинити війну, оскільки Росія скористається цим для своїх цілей. Лише завдяки підтримці Заходу, незламності українців та їхньому прагненню до свободи можна досягти перемоги.

Про майбутнє Чеченської республіки Ічкерія

Ми щиро вдячні українському народу за визнання нашої території як окупованої. Я переконаний, що Ічкерія здобуде свободу та незалежність, і наше майбутнє буде світлим.

Проте такий розвиток подій безпосередньо пов'язаний із крахом Росії. Без цього досягнути незалежності буде вкрай складно. Перемога України у протистоянні з Росією стане першим важливим кроком. Після цього, з допомогою міжнародної спільноти, ми зможемо закласти основи незалежної держави. Без політичної та військової підтримки реалізація цього плану буде надзвичайно важкою, як це було в 90-х роках. Тоді ми не мали підтримки з боку міжнародної спільноти. Але ми вже врахували помилки минулого. Нині наші політики докладають максимум зусиль, щоб отримати цю підтримку, і ми сподіваємося на активну допомогу світового співтовариства.

Безумовно, Дагестан, Інгушетія, Карачаєво-Черкесія та Кабардино-Балкарія прагнутимуть до автономії. У разі, якщо Росія почне свій розпад, ці області, без сумніву, скористаються цією можливістю. Ми віримо, що це може призвести до визволення всього Кавказького регіону.