Збройні сили України завдають значних ударів по російським військовим силам, поступово відновлюючи контроль над втраченими територіями. Інтерв'ю з Селезньовим.
Дії російських окупантів на півночі Харківської області, зокрема спроба атакувати українські позиції поблизу Вовчанська, скоріше за все, мають на меті не стільки прорив фронту, скільки відведення загроз та захист власних арсеналів, складів і штабів, що розташовані в околицях Шебекіно на Бєлгородщині, куди регулярно завдаються удари. Тим часом, на Запорізькому напрямку ворог демонструє певні успіхи в зоні Кам'янського, де зосередив значні сили.
З усім тим минулий тиждень показав певну позитивну тенденцію. Сили оборони проводять контрнаступальні операції, відкидаючи ворога, зокрема на Сумщині. Але головний наголос, як і раніше, - на вихолощенні ресурсів окупаційної армії. ЗСУ щодня "пускають кров" російській військовій машині, щоб зробити її нездатною ефективно воювати.
Військовий експерт Владислав Селезньов поділився цими думками в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.
Чи могли б ви висловити свою думку щодо інформації, яку оприлюднив Петро Андрющенко, керівник Центру вивчення окупації? Він зазначив, що російські війська переміщують особовий склад з окупованої території Запоріжжя у напрямку Таганрога або Ростова-на-Дону, використовуючи 20 вантажівок. Андрющенко припускає, що ці підрозділи можуть бути надіслані на Сумщину. Як ви вважаєте, чи може це бути правдою, і наскільки серйозною є ця операція?
По-перше, слід зазначити, що, незважаючи на повагу до пана Андрющенка, його висновки є лише припущеннями, а не категоричними твердженнями про причини переміщення такої кількості військових сил та ресурсів. Я розумію, що 20 вантажівок можуть відповідати чисельності роти особового складу, разом із необхідним майном та матеріально-технічними засобами. Рота складається приблизно з 100-120 осіб, що не є значною силою. Отже, така кількість військових навряд чи суттєво вплине на перебіг подій на полі бою.
Знову ж таки, я все ж акцентую на тому, що Андрющенко робить припущення, а не стверджує, що саме так це і відбувається. Що стосується раціонального рішення, чи має сенс перекидати з півдня Запорізької області ресурси на Сумський напрямок? Думаю, що сенсу в цьому немає.
Чому так відбувається? Значний обсяг переміщення військових сил і ресурсів фактично знижує їхню ефективність та оперативність. Противник, в принципі, може перекидати частину своїх стратегічних резервів з напрямку Вовчанська на Липці або з Куп'янського напрямку, якщо виникає потреба посилити тиск на Сумському напрямку. Але, на мою думку, тенденції останніх трьох тижнів є цілком очевидними.
Попри збільшення кількості особового складу російської армії, що діє на Сумському напрямку, територіальних надбань за три тижні у противника немає. Тобто він фактично вперся в наші інженерні фортифікації, створені на Сумському напрямку, і далі просуватися в глибину наших рубежів і позицій не має можливості. Інженерно-технічні споруди, окопи, бліндажі, протипіхотні, протитанкові, мінні поля, малопомітні інженерні перешкоди свою справу роблять. І, звичайно ж, наші воїни, які щоразу відбивають ворожі атаки.
Скажу більше, минулий тиждень уже демонструє певну тенденцію. Ми вже проводимо контрнаступальні заходи, і подекуди на Сумському напрямку відкидаємо противника на вихідні рубежі та позиції.
Отже, опонент може продовжувати переміщувати свої сили та ресурси, проте, якщо розглядати оперативність таких дій, йому значно вигідніше перекидати ці ресурси з найближчих секторів фронту. Я не впевнений, що питання є раціональним, коли мова йде про перенаправлення російських військ і матеріалів із Запорізького напрямку. Особливо враховуючи, що противник наразі намагається суттєво посилити свої зусилля саме в цьому районі.
В окремих місцях ворог досяг успіху, і Лобкове наразі під його контролем. Противник активізував бойові дії на півночі Кам'янського. Я був впевнений, що ми зможемо утримувати ці рубежі та позиції безкінечно довго. Тут є водні бар'єри та потужні інженерні укріплення. Але, незважаючи на це, ворог зміг зосередити достатньо сил і ресурсів для ефективної атаки на цю ділянку фронту.
Тому я не вважаю, що ця можливість дійсно відповідає ситуації з перекиданням ворожих сил і техніки з Запорізького напрямку на Сумщину. Це може бути однією з версій, але навряд чи вона кореспондує з фактичними умовами на фронті.
Чи могли б ви поділитися своєю думкою щодо ситуації в Харківській області, зокрема, стосовно Вовчанська? В 57-й окремій мотопіхотній бригаді зазначили, що противник майже повністю знищив місто. Як ви бачите потенційні дії ворога в цьому напрямку? Чи вважаєте, що два окремі плацдарми на території Харківщини можуть бути об'єднані? Яким чином, на вашу думку, можуть розвиватися події далі?
Я добре знайомий із цим регіоном, оскільки мої родичі проживають у Шебекінському районі. Шебекіно і Вовчанськ знаходяться приблизно за 6-7 кілометрів від державного кордону. Це означає, що відстань для підвозу російських військ, щоб здійснити атаки на наші позиції в напрямку Вовчанська, є досить незначною.
Ми невпинно займаємося нашою діяльністю і активно використовуємо наші підрозділи в Шебекіно. Для нас законними цілями є бази, арсенали, склади, місця розташування особового складу, командні пункти та пункти управління зв’язком у цьому регіоні. Ці об'єкти постійно стають мішенню. Я слідкую за одним із провідних моніторингових ресурсів Росії, де отримую інформацію про сигнали повітряної тривоги. Більшість із цих тривог фіксуються саме на території Бєлгородської області, зокрема, в Шебекінському районі.
Ворог, намагаючись активно вплинути на наших захисників Вовчанська, прагне відсунути наші підрозділи від державного кордону. Таким чином, він сподівається захистити Шебекіно та його околиці від дії наших ракет, безпілотників і інших вогневих систем. Проте, чи має противник шанси на успіх у цьому?
У травні минулого року, 10-го числа, противник вирішив перейти в масштабний наступ. 40-тисячне угруповання російських військ діяло на півночі Харківської області. Ефективність цієї атаки - 3-5, до 6 кілометрів на окремих ділянках фронту. Потім нам вдалося частково наші території повернути в межах контрнаступальних заходів.
Я вважаю, що й цього разу зусилля ворога завершаться схожим чином. Російські війська навряд чи зможуть досягти суттєвих успіхів, навіть на тактичному рівні, в цій частині фронту. Система інженерних укріплень і прозорість бойового простору надають мені підстави стверджувати, що спроби противника атакувати в цьому напрямку цілком можливі, але всі вони будуть безрезультатними.
- Ви вже сказали, що Сили оборони проводять контрнаступальні заходи. Дійсно, останнім часом лунають позитивні новини. Зокрема, остання новина про те, що Сили оборони просунулися в напрямку Борової на Харківщині. Чи вважаєте ви, що ці контрнаступальні заходи можуть посилитися, масштабуватися? Якщо так, завдяки чому?
Українська армія безперервно знижує наступальні можливості російських військ. Ідеться не лише про активні бойові дії на фронті. Це також стосується зони в 10-20 кілометрів, де ми ефективно застосовуємо всі наші сили та засоби проти ворога, що наближається до наших позицій з наміром атакувати.
Це також стосується так званого "глибокого розвідки", тобто нашої діяльності в тилових зонах Російської Федерації. Зокрема, ми зосереджуємось на об'єктах, пов'язаних із російською оборонною промисловістю, які займаються виготовленням дронів та створенням елементної бази для них, а також на місцях, де виробляють вибухівку для російських безпілотників, ракет і артилерійських снарядів. Таким чином, хоча і не так швидко, як хотілося б, але ми поступово зменшуємо та послаблюємо наступальний потенціал Росії.
Загалом, така логіка є досить очевидною. Поступово виснажуючи ресурси російської військової машини, ми фактично перетворюємо її на безсильне утворення, яке може мати великі та навіть амбітні наміри, але навряд чи зможе їх реалізувати через свою слабкість. Для досягнення такого стану російської армії, її безсилля, в даний момент активно працює українська армія.
