Бійці 22-ї окремої механізованої бригади діляться враженнями від операції на Курщині: "Армія повинна відчувати радість від перемоги. Земля супротивника повинна палахкотіти." Дивіться ВIДЕО.

22-а окрема механізована бригада стала однією з перших, яка у серпні 2024 року перейшла кордон на Курщині.

У новому сюжеті "Українського свідка" воїни розповіли про бої на ворожій території, інформує Цензор.НЕТ.

Зараз воїни бригади працюють на Харківщині.

"Після подій на Курщині тут стало значно тихіше. Коли все починалося там, ми постійно змінювали позиції. Один день залишалися в одному місці, а наступного вже пересувались далі, й далі..." - ділиться Віталій (Вольт), командир батареї 22-ї окремої механізованої бригади.

Розрахунок самохідної артилерійської установки "Гвоздика" постійно перебував у русі, іноді за день доводилося змінювати позицію навіть двічі. Протягом 24 годин здійснювалося до сотні пострілів. Через таку високу інтенсивність роботи військові мали можливість відпочивати лише 3-4 години на добу.

Василь (Піксель) заявив, що спочатку їх вивели з Донеччини на Сумщину для відновлення.

"Нас поставили на кордоні. З'являлися цілі -- ми працювали по них. Трималось все в великій таємниці. Коли нам надали снаряди, перша думка у нас була, що буде наступ, тільки з їхньої сторони. Але коли з ночі все почалось, я був здивований. Навіть в Донецьку такого не бачив. І ми працювали, і інші частини працювали, і гради, і авіація наша... Бувало таке, що ми попадали у техніку (ворога) на ходу. І саме приємне, коли наша піхота виходила на нас і дякувала", - розповів захисник.

Військовий Дмитро (Кент), старший навідник, розповів, що навіть на Донеччині так не працювали, як на Курщині.

Воїн сказав, що на Курщині доводилося важко: "Копали все вручну. Там не було таких лісів, як у нас. Посадки на 10-12 метрів завширшки, і все. Дуже важко було ховатися. Спасало те, що було літо і була зелень".

Щоб артилерія вела вогонь, хтось має їй давати координати. Про цю сторону роботи розповів (Рой), командир відділення БПЛА 22 ОМБр, пілот екіпажу "Лелеки" - розвідувального дрону.

"Ми є очима механізованої бригади, і наша місія розпочалася значно раніше 6 серпня. Ми здійснювали польоти за кордон, вивчаючи, як побудовані об'єкти, які укріплення вже зведені, де розташований особовий склад противника, як функціонує радіоелектронна боротьба, які укріпрайони існують, де стоїть техніка і які шляхи відступу. Ми також аналізували можливі маршрути для перетину кордону. Коли ж усе почало розгортатися, ми супроводжували пересування техніки, працюючи з бригадою від початку до самого завершення. Наш екіпаж залишився на позиціях до моменту, коли вся бригада вже виконала свій вихід," - зазначає він.

Росіяни постійно полюють на пілотів, і був випадок, коли КАБ приземлився на аеродромі "Лелека". Екіпажу довелося терміново змінювати свої позиції.

Команда Роя виконувала величезний обсяг роботи, іноді здійснюючи до п'яти вильотів за добу. Відпочити вдавалося лише на 3-5 годин. Наприклад, екіпаж успішно виявив ворожий гвинтокрил Ка-52, по якому пізніше провели операцію. Ка-52 був знищений, а його пілот загинув. Крім того, "Рой" разом з товаришами ефективно координували артилерійські обстріли по мостах і надавали розвіддані щодо Коренево, де виявили командний пункт десантників. Вони також оцінювали інженерні споруди, які використовувала ворожа техніка, і інформували про місця можливого мінування.

Залучалася потужна артилерія, хаймарси та авіаційні сили. Ми – очі, які зосереджено й спрагло вивчають цілі, щоб направити вогонь на тих, хто його принесе.

Нарешті ми зможемо спостерігати за тим, як палає чужа земля, що не належить нам... Не варто виховувати військових, ґрунтуючись на поразках і відступах. Армія повинна смакувати перемогу. Слід було б поглянути на світлі обличчя хлопців, коли 22-а бригада захопила сотню полонених. Ми навіть не могли уявити, що їх настільки багато в тих щурячих норах. Ці емоції варто було б відчути, - підсумував він.