Конфлікт на сходах

Колишній президент Порошенко вважає, що восени 2022 року українське керівництво згаяло слушний момент для успішних і результативних переговорів із РФ.

"Російські війська відступали з Херсонської та Харківської областей, і це була можливість, яку ми повинні були використати. У той час, коли Україна була на підйомі, необхідно було укласти мирну угоду і вимагати негайного повернення українських територій", - зазначив Петро Олексійович у свіжому інтерв'ю для "5 каналу".

Оминемо питання про те, наскільки ця заява пов'язана з гіпотетичною виборчою кампанією та прагненням ударити по Зеленському та Ко. Не обговорюватимемо і те, чи справді Кремль був готовий про щось домовлятися після відступу з Харківщини і чи могли росіяни піти на серйозні поступки Києву.

Поставимо питання інакше: а чи просував Петро Порошенко ідею переговорів восени 2022-го, коли, на його думку, це було актуально? Можливо, тоді з подібними вимогами виступали соратники Петра Олексійовича з "Євросолідарності"? Чи хоча б рядові симпатики експрезидента в соціальних мережах?

Також зверніть увагу на: Той, хто веде боротьбу з комфортного крісла.

Відповідь безперечна: абсолютно ні, ні і ще раз ні.

Після звільнення Харківщини та правобережної частини Херсонщини лідер опозиції та його прихильники навіть не натякали на можливість переговорів із Путіним. Як і вся країна, вони сподівалися на остаточну перемогу над російською армією, міркували про повернення ЗСУ до кордонів 1991 року та не сумнівалися - принаймні на публіці - в реальності цього сценарію. Ідеї про потужну переговорну позицію почали звучати лише після того, як події вже відбулися.

Ще у XVIII столітті у Франції народився вираз "l'esprit d'escalier" - "сходовий розум" або "дотепність на сходах". У широкий ужиток він увійшов завдяки філософу й енциклопедисту Дені Дідро. В есе "Парадокс актора" згадується, як на званому обіді у банкіра Неккера мсьє Дідро не зміг парирувати на зауваження, що його зробив письменник Мармонтель.

"Ця шпилька справила на мене глибоке враження і змусила замовкнути, адже чутливі люди, як я, від будь-якого заперечення втрачають контроль над собою і відновлюють ясність розуму лише на самому верху сходів," - зазначав відомий енциклопедист.

У тому ж есе згадувалася точна відповідь Мармонтелю, яка була сформульована згодом. Відтоді термін l'esprit d'escalier став вживатися для опису ситуацій, коли геніальні або дотепні ідеї спадають на думку, але вже занадто пізно, щоб їх реалізувати.

У сучасній Україні цей феномен виявляється особливо яскраво. На сході країни чимало наших громадян стають справжніми військовими геніями. Вони впевнено стверджують, як слід було підготуватися до російського вторгнення, які дії варто було вжити у 2022-му році та що потрібно було робити в 2023-му. Проте чомусь своїми думками вони діляться лише через значний час після подій.

На початку 2022 року значна частина українського населення не мала віри в можливість масштабного вторгнення з боку Росії. Це ставлення спостерігалося не лише серед звичайних громадян, а й у середовищі експертів.

"На даний момент накопичених ресурсів для проведення масштабної операції з метою завоювання всієї або значної частини України недостатньо. Тому в найближчій перспективі прогнози щодо ймовірності таких подій не знаходять підтвердження. Крім того, ми вважаємо, що ці сценарії є малореальними в найближчому майбутньому," - зазначили експерти Центру оборонних стратегій, чиї висновки були опубліковані "Українською правдою" всього за дванадцять днів до початку вторгнення.

А коли 19 лютого учасникам Українського ланчу на Мюнхенській конференції з безпеки поставили запитання "Чи буде велика війна, яка торкнеться і Києва?", то більшість із них теж відповіли негативно.

Проте через три роки, сидячи на сходах, будь-який експерт з соціальних мереж зможе запевнити вас, що підготовка Кремля до повномасштабної війни була абсолютно очевидною і нібито не залишала жодних сумнівів щодо намірів Росії. Він також пояснить, як Україні слід було діяти перед вторгненням та які стратегічні й тактичні помилки були допущені в Києві. Однак, варто зазначити, що практична цінність цієї експертизи з сходів буде вельми обмеженою.

На початку 2023 року в Україні панувала надія на успішний контрнаступ Збройних Сил. Експерти з усіх боків запевняли українців, що звільнення Донецька, Луганська, Маріуполя та Севастополя відбудеться в найближчі місяці. Скептичні думки залишалися майже непомітними у громадському обговоренні. Якщо б хтось спробував спрогнозувати інший розвиток подій, його швидко б звинуватили в співпраці з Кремлем і поширенні ворожих ідей.

Читайте також: Пельку [не] на петельку

Проте два роки по тому, перебуваючи на сходах, будь-який диванний полководець підтвердить, що український контрнаступ був приречений на невдачу, і це нібито було ясно від самого початку.

І подібний l'esprit d'escalier зустрічає нас майже на кожному кроці.

Особи, що навесні 2023 року були в захваті від захисту "фортеці Бахмут", всього через півроку почали вказувати на упущення українського командування у затягуванні відступу наших військ із цього міста.

Минулого літа багато коментаторів, яких Курська операція ЗСУ застала зненацька, швидко дійшли висновку, що її необхідно було зробити ще рік тому. А зараз хтось із них уже готовий поставити під сумнів доцільність цієї операції: якщо така думка стане новим модним трендом.

Безумовно, феномен l'esprit d'escalier в сьогоднішній Україні має цілком об'єктивні передумови. Вдалі рішення справді можуть бути знайдені із запізненням. Велике часто видно з відстані.

Поглядаючи у минуле, можна сформувати більш детальне та об'єктивне уявлення про війну. Закриті дані, які дозволяють дійти до точніших висновків, стають доступними лише з плином часу.

Наприклад, восени 2022 року багато українців, які не мали достатньої інформації, могли сподіватися на швидкий військовий удар по Росії за підтримки західних партнерів, особливо США. Лише восени 2024 року світ побачив книгу відомого журналіста-розслідувача Боба Вудворда під назвою "Війна", в якій детально аналізувалася стратегія адміністрації Байдена. У ній йшлося про побоювання ядерної ескалації у випадку повного вигнання російських військ з України та свідомий вибір утриматися від різких дій.

По суті, кожне військово-історичне дослідження можна розглядати як війну, що розгортається на сходах. Це аналіз та висновки, які формуються після подій, коли вже немає можливості щось змінити чи виправити. Проте, на жаль, у найближчому майбутньому Україні не слід очікувати на бум наукових історичних досліджень, а скоріше на хвилю політичних спекуляцій.

Якщо завершення війни або її активної фази не відповідатиме інтересам значної частини українського населення, то відновлення бойових дій на сході може стати улюбленим засобом для вітчизняних політиків.

На президентських та парламентських виборах суперники інкримінуватимуть одне одному стратегічні та тактичні прорахунки, допущені до та після 24.02.2022, і пояснюватимуть, як потрібно було діяти.

Конкуруючі політичні сили почнуть використовувати громадське обурення та пропонувати різні альтернативні стратегії вирішення війни на більш вигідних умовах для Києва. Виборцям будуть презентувати ідеї про те, як можна було б досягти ситуації, що нагадує 1991 рік, знищити режим Путіна, зруйнувати Москву та сприяти розпаду Російської Федерації тощо.

У цьому різноголосому ансамблі, ймовірно, домінуватимуть не ті, хто під час війни висував альтернативні варіанти, а ті, хто став видатним стратегом лише після завершення військових дій.