"Вітер свище, немов крізь решето". Отець Павло Вишковський демонструє аварійний стан костелу Святого Миколая.
Протягом місяця після реставрації Нотр-Дам, за інформацією Le Parisien, храм відвідали 800 тисяч людей. Натомість, через місяць після ракетного обстрілу київського костелу Святого Миколая, його відвідав лише один представник Міністерства культури.
"Це сталося всього один раз, 20 грудня 2024 року, після обстрілу, коли ми звернулися з проханням про складання дефектного акту," - ділиться 50-річний отець Павло Вишковський, настоятель римсько-католицької парафії святого Миколая в Києві.
З того часу, як він зазначив, міністерство, яке досі не віддало костел парафіянам, обмежилося лише оголошенням про наміри його відновлення.
Кожен, хто проходить повз неоготичну споруду, створену архітектором Владиславом Городецьким, зустрічає відкриття. Одне з найзначніших, напевно, звучить так: бойова частина балістичної ракети виявилася менш руйнівною, ніж байдужість.
Костел, де майже пів століття проходили концерти органної та камерної музики, казково виглядає лише на листівках та в Instagram. Всередині храму - сліди пожежі 2021 року та протиаварійних робіт на 22 мільйони гривень від благодійників.
"Ми, українці - відважні, боронимо країну, - каже отець Павло. - Восьмеро наших парафіян віддали життя, ще двадцятеро - на фронті. Чому в тих, хто відповідальний за повернення святині, немає відваги залишити радянщину, завершити декомунізацію не тільки на словах?".
Отець Павло Вишковський здійснив екскурсію для представників УП, під час якої поділився історією костелу, показав ушкодження, викликані пожежами, а також продемонстрував місця, які ще не відвідали журналісти.
"Я буду першим, - каже отець Павло. - Жоден представник медіа ще не відвідував це місце."
Тісні спіральні сходи підносять до однієї з веж. Всередині розташовані великі вікна із тріснутим склом, яке міцно тримається за старі рами, немов стара шафка або півник із Бородянки.
"Це скло, хоча й посилене та надзвичайно міцне, все ж отримало тріщини, - коментує настоятель. - Воно може становити небезпеку для перехожих на вулиці. Тому наша парафія вирішила залучити компанію, яка закриє цю ділянку храму за допомогою спеціального матеріалу."
Коли священник переходить з однієї вежі в іншу, він вказує на отвори в покритті. У тих місцях, де немає черепиці, пробивається січневе світло.
"На щастя, снігу немає, - зауважує Павло Вишковський. - Якщо дах покриє сніг, існує ризик його обвалу. Знайти точно таку ж плитку для заміни буде непросто."
Віряни, доброчинці та талановитий архітектор Городецький - це три основи, на яких і досі тримається костел Святого Миколая.
Згідно з інформацією, римо-католики Києва отримали дозвіл на зведення храму в кінці 19 століття, але з умовою, що будівництво має бути завершене протягом наступних десяти років.
Здавалось, шансів на успіх було обмаль. Землю виділили на тодішніх висілках, в районі, що мав назву Нова Забудова. Поруч із річкою Либідь, там, де були болотні ґрунти.
Успішне завершення проєкту стало особистим викликом для Городецького, який походив з польської католицької шляхти. Він приділяв велику увагу деталям, використовуючи сучасні матеріали та залізобетонні палі. Костел був освячений вчасно — 6 грудня 1909 року, в день Святого Миколая.
"З метою виконання вимог, частина парафіян пожертвувала всі свої ресурси, - зазначає отець Павло. - Голова будівельного комітету Леонард Янковський вирішив продати свій маєток з палацом поблизу Кагарлика, щоб забезпечити завершення будівництва."
У 1938 році комуністичний режим позбавив життя Янковського у в'язниці на Холодній Горі в Харкові. Його піддавали жорстоким катуванням. Одним із методів тортур було "рукавичка": руки занурювали в окріп або гарячу олію, внаслідок чого шкіра повністю знімалася.
Про комуністів у отця Павла власні спомини.
Вінницька область, 1986 рік. Павлу лише одинадцять років. У навчальному закладі вчителі категорично забороняють своїм учням відвідувати церкву. 24 грудня, у переддень Різдва, Павло разом із батьками вирушає до храму. Біля церкви їх уже чекають вчителі, які документують "порушників", що беруть участь у напівлегкій службі.
На наступний день Павло зазнає покарання: його куртку хтось забирає у школі. Він кілька кілометрів долає додому, одягнений лише в костюм. Задворки морозу та снігу стають для нього справжнім випробуванням. В результаті – серйозне обмороження та тривале лікування в лікарні.
"У той рік стартувала Перебудова, - зазначає він. - Це були останні змагання цього комуністичного монстра."
Повернути Миколаївський костел, де за радянських часів облаштували будинок музики, римо-католики Києва просили з початку 90-х. Розібратися з цим у 2005 році наказував Віктор Ющенко.
"Це справді болісно, що за два десятиліття влада не дотримала своїх обіцянок, - відзначає отець Павло. - Незважаючи на петицію та запевнення прем'єра Шмигаля про повернення костелу парафії, в офіційних документах він все ще значиться як органний зал."
Чи відчуваєте ви цю холоднечу? Вітер пронизує все навколо. У цьому храмі, як у решеті, - жодного захисту. Але ті, хто сидять у комфортних міністерських офісах, навіть не здогадуються про це. Ми боремося за збереження цієї споруди. Якщо б не підтримка парафії, їй би прийшов кінець.
Читайте також: Лічильники банкнот, ножі й жодного тризуба. Якою була бізнес-імперія УПЦ в Лаврі та як святиню повертають Україні
Пожежу, що сталася в костелі восени 2021 року, трактували по-різному: одні вбачали в ній натяк небес на майбутнє лихо, інші - фінальну точку в знущаннях над будівлею.
Містики вірно передбачили: через кілька місяців після пожежі в органі Rieger-Kloss, що звучав у храмі з 1980 року, Росія розпочала масштабну війну проти Києва. Що стосується костелу, його занепад продовжується.
"Фундамент має тріщини через те, що під нами проходить метро, а вібрації тут відчуваються постійно. Стіни поступово осідають. Під час проведення протиаварійних робіт було використано 360 тисяч літрів води, щоб очистити сажу", - ділиться своїми спостереженнями Павло Вишковський.
Підлога, покрита плитами, не змогла зупинити воду - вона все ж просочилася вниз.
Коли Ткаченко, колишній міністр культури, відзвітував про завершення робіт, спрямованих на запобігання аваріям, ми вперше потрапили до цього місця і одразу ж відчули запах цвілі.
Після того, як підняли плити, виявився отруйний гриб. Він почав проникати в підлогу та поширюватися на колони", - розповідає священник.
Полум'я, яке спалахнуло через коротке замикання в застарілій електропроводці у 2021 році, повністю знищило орган. Від екстремально високої температури розплавилися його металеві трубки. Проте вдалося врятувати амвон, дерев'яний вівтар та картину ікони Матері Божої Остробрамської.
"Вік її дорівнює віку храму," - зазначає Павло Вишковський. - "Під час розграбувань хтось передав її вірянам, і вона змогла вистояти в тяжкі часи."
"Її приніс на початку 90-х священник зі Святого Олександра (римсько-католицький собор на Костьольній - УП), - продовжує розповідати настоятель. - Парафіяни повісили по центру органу. "Ораганники" знімали, парафіяни знов вішали.
Те, що вона вціліла під час пожежі - велике диво. Це великий знак Бога - він домагається свого права і хоче тут бути".
Дивіться також: Софійський собор - серце України
Перед початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації швейцарські фахівці провели дослідження стану костелу Святого Миколая в Києві. Вартість необхідних ремонтних робіт, яку вони озвучили, перевищила 20 мільйонів євро.
"Це була орієнтовна оцінка, зроблена три роки тому, - зазначає отець Павло. - Якщо врахувати інфляцію, до цієї цифри слід додати щонайменше 20-30%. Проте наразі подібні підрахунки ніхто не оновлював."
Сьогодні на місці, де раніше палав орган, височіє величезне золотисте розп'яття в білосніжному оточенні.
З обгорілих стін звисають залишки штукатурки, схожі на струпи. У кількох місцях після вогню встановлено недорогі білосніжні радіатори опалення.
Деякі пластикові вікна обгорнуті поліетиленом. Монтажна піна, якою були утеплені віконні укоси три роки тому, починає відшаровуватися.
Позаду вівтаря, замість оригінальних вітражів, розміщено три банери, що ілюструють важливі моменти з життя Ісуса: його народження, розп’яття та воскресіння.
За часів СРСР на стінах були барельєфи відомих композиторів. Тепер разом із копіями первісних скульптур парафія прагне повернути й первісний вигляд собору.
"Існує чимало іноземних експертів, доброчинців та міжнародних організацій, які готові підтримати реалізацію цих затратних проектів. Однак, на всьому цьому накладають обмеження юридичні нюанси," - зазначає Павло Вишковський.
Навіть у своєму занедбаному вигляді собор все ще випромінює велич. Потріскані стіни храму розповідають не лише про роки занепаду, але й про міцність, закладену більше століття тому добродіями та архітектором Городецьким.
Спустошений і понівечений – за словами настоятеля, він втілює образ України, зраненої війною.
І те, чи вистоїть храм разом із країною, залежить не тільки від небес.
