Вчителька щовечора проводить онлайн-читання казок для своїх учнів. "Найбільша винагорода — це їхні пальчики, складені у формі серця," — повідомляє Стиль життя | Експрес онлайн.
Діти сплять глибше і прокидаються з позитивним настроєм, готовими до нових знань.
Віталія Шульга походить з села Гонтарівка, розташованого на Харківщині. Вона отримала освіту в педагогічному коледжі та гуманітарно-педагогічному інституті, після чого почала викладати в початковій школі у своєму рідному селі.
На перший день великої війни російська армія захопила частину регіону, в тому числі й Гонтарівку, яка розташована всього в 30 кілометрах від кордону. "Військові РФ пересувалися по селу на танках і безладно ходили з автоматами, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Ми страшенно боялися виходити з домівок," – розповідає 43-річна Віталія Шульга. "У Гонтарівці не було ні світла, ні зв'язку, тож ми не могли проводити уроки. Проте згодом я почала відвідувати учнів удома, пояснюючи їм новий матеріал. Також я передавала записки з завданнями для школярів з сусіднього села."
Одного разу в Гонтарівці з'явилися тривожні звістки про те, що в навчальних закладах сусідніх сел окупанти знищують всю українську літературу. В одній зі шкіл навіть запровадили навчання за російською програмою. Віталія Миколаївна, разом із однодумцями, вирішила діяти. Вони непомітно прийшли до свого ліцею, зібрали всі українські підручники та вишиті рушники, і перенесли їх до підсобного приміщення, де ретельно сховали.
11 вересня 2022 року українські захисники звільнили село. Незабаром після цього діти з Гонтарівського ліцею змогли повернутися до навчального процесу. Однак, через близькість до зони бойових дій та часті повітряні тривоги, заняття тривають лише в онлайн-форматі. А коли в травні минулого року ворог прорвав нашу оборону поблизу Вовчанська, що розташований недалеко від Гонтарівки, вчителька зауважила, що її учні знову стали занепокоєні та часто скаржаться на проблеми зі сном.
Пані Віталія запропонувала дітям: "Давайте збиратися вечорами, я читатиму вам казочку перед сном". Усі радо погодились. Відтак щовечора, о 19.30, її учні приєднувалися до онлайн-зустрічі. "Спершу я просила розповісти, як минув день. У відповідь кожен чув слова підтримки від мене та інших учасників зустрічі. Дітям дуже важливо бути почутими! Потім я читала для них казочку, вмикала колискову й бажала на добраніч", -- пояснює співрозмовниця. Відтоді діти почали краще спати, а прокидалися з гарним настроєм та готовністю до навчання. Якось вчителька зауважила, що до вечірньої зустрічі не приєднався другокласник Максимко. Зранку хлопчик пояснив: "Я пропустив одну казку, бо вирішив перевірити, чи справді вона допомагає. А вночі крутився й погано спав. І переконався -- казка працює".
Невдовзі Віталія Шульга отримала запит від колег з сусідніх сіл, які цікавилися, чи можуть до "вечірньої казки" приєднатися й їхні учні. Так, кількість маленьких слухачів зросла.
Я обираю для читання українські народні казки з сільської бібліотеки — з позитивними сюжетами, де відсутні злі персонажі. Після читання ми обов'язково обговорюємо історію. Також разом переглядаємо короткі мультфільми, які служать для релаксації, — розповідає Віталія Миколаївна. — А наприкінці кожної зустрічі ми традиційно слухаємо пісню "Тане вечір, ніч близенько". Учні вже вивчили її напам'ять. Часто й батьки, обійнявши своїх дітей, насолоджуються колисковою. На прощання діти дякують і складають руки у формі сердечка. Учителька вважає це найвищою нагородою.
Слава про вечірню казку від гонтарівської вчительки швидко ширилась. Упродовж року до цих теплих зустрічей стали приєднуватись школярі не лише зі всіх куточків України, але й ті, хто через війну разом з рідними виїхав за кордон, зокрема до Ірландії, Франції та Норвегії.
"Про ці зустрічі я дізналася від молодшого братика, він був у захваті. Вирішила подивитись, як все відбувається, адже це корисна практика, яка знадобиться, коли почну навчати учнів початкової школи. Так і долучилася до ініціативи, -- ділиться другокурсниця Владислава Нєко, яка з вересня минулого року стала постійною помічницею казкарки. -- Тепер придумую цікаві ігри для дітей -- на уважність, інтуїцію та інтелект. Наприклад, розповідаю певний факт, а вони мають визначити -- правда це чи ні. Такі ігри завжди супроводжує дитячий сміх".
