Експерт попереджає про серйозну небезпеку: Росія планує атакувати енергетичну інфраструктуру України, в тому числі атомні електростанції.

Росія може знову розпочати серію інтенсивних ракетних і дронових атак на енергетичні об'єкти України. Крім звичних цілей, загарбники мають намір завдати ударів по інфраструктурі атомної генерації, що створює серйозну загрозу як для України, так і для міжнародної спільноти. Про ці агресивні наміри Кремля повідомив Президент України Володимир Зеленський, посилаючись на дані розвідки своїх партнерів.

"Російська Федерація має намір здійснити нові атаки на енергетичну інфраструктуру, які можуть залишитися непоміченими міжнародною спільнотою через те, що увага зараз зосереджена на подіях на Близькому Сході. Відповідні відомості надані нашими союзниками. Щодо загрози, яку Росія становить для атомної енергетики в Україні, інформацію було передано Міністром енергетики України до МАГАТЕ та пану Віткоффу. Міністр оборони України також повідомив про це своєму американському колезі", – зазначив президент.

ТСН.ua досліджував, які ризики нависають над енергетичною інфраструктурою України та які висновки роблять експерти щодо ймовірності російських нападів на атомні електростанції.

На погляд Михайла Гончара, президента Центру "Стратегія ХХІ" та експерта в галузі енергетичної безпеки, загрози, що походять від Росії, залишаються стабільними протягом трьох років конфлікту, а критична інфраструктура України постійно залишалася в центрі уваги Путіна.

"Критично важлива енергетична інфраструктура України завжди піддається ризику, починаючи з атак на наші об'єкти зберігання пального та нафтопереробні заводи, з чого, власне, і розпочалися дії противника в лютому 2022 року. Не слід забувати, що перші російські удари були націлені саме на наші паливні бази", – підкреслює Гончар.

3 квітня 2022 року відбулася перша атака Російської Федерації на єдиний нафтопереробний завод, що залишався активним в Україні з шести існуючих - Кременчуцький НПЗ.

"Спочатку росіяни не завдавали ударів по нафтопереробних заводах України, оскільки вважали, що "візьмуть Київ за три дні". Мовляв, все це буде наше, то навіщо його знищувати. Але коли все зрозуміли, то вже діяли за класичною схемою агресора -- проведення операцій, спрямованих на ураження критичної енергетичної інфраструктури та позбавлення нас доступу до енергоресурсів. Передусім паливних", -- розповідає Михайло Гончар.

У той час російські атаки на нафтобази призвели до паливної кризи в Україні, яка тривала до середини липня 2022 року. Проте, ми змогли знайти рішення для забезпечення паливом.

"Тому нещодавній удар по Кременчуку є не випадковим. За моїми підрахунками -- це вже восьма масована та комбінована атака по НПЗ з 2022 року. Вони мали обмежений ефект. Тому агресор періодично проводить "перевірку" і "зачистку", повторно б'є по вже уражених об'єктах", -- підкреслює експерт з енергетичної безпеки.

Агресор атакував всі українські нафтопереробні заводи, незважаючи на те, що, наприклад, підприємства в Дрогобичі та Одесі не функціонують вже понад десятиліття.

"Україна вийшла в 2022 році з паливної кризи і зараз ми маємо диверсифіковані маршрути постачання. Багато пального прибуває і використовується, що називається "з коліс". Окрім того, ми вирішили питання відкриття морського коридору, вигнавши Чорноморський флот РФ з північно-західного сектору Чорного моря, і відновили морські постачання нафтопродуктів. Тому подальші удари по наших НПЗ позбавлені сенсу, але це не означає що удари припиняться", -- додає Михайло Гончар.

Михайло Гончар зазначає, що російські війська зосередили свою увагу на електроенергетичній інфраструктурі України. Вони намагалися зруйнувати всі елементи, що стосуються передачі електроенергії, а також енергетичної генерації: теплові електростанції, знищення яких перевищило 80%, а також гідрогенераційні об'єкти.

"Напади на генерацію та інфраструктуру Об'єднаної енергосистеми (ОЕС) розпочалися з боку російських військ ще у 2022 році. 11 вересня вони здійснили ракетні удари по Харківській ТЕЦ-5 та низці енергетичних об'єктів в регіоні. Ці атаки продовжувалися на ОЕС України з 10 жовтня і тривали протягом осені та зими 2022-2023 років. Російські сили прагнули довести до колапсу українську енергосистему, сподіваючись спричинити її розпад та повний блекаут. На щастя, їм це не вдалося", -- зазначає Михайло Гончар.

Усі ці дії росіян були спрямовані на те, щоб втягнути Україну в атмосферу холодної та похмурої зими 2022 і 2023 років. Однак їм це знову не вдалося.

У березні 2024 року російські війська активізували свої удари, зосереджуючись переважно на об'єктах енергетичного сектору.

"З початку минулого року російські війська почали завдавати ударів по нашій газовій інфраструктурі. Спочатку їхні атаки були спрямовані на підземні газосховища на заході країни, а згодом вони переключилися на газодобувний сектор, продовжуючи ці дії і цього року. Все це підтверджує, що стратегічні пріоритети РФ залишаються без змін", -- зазначає фахівець.

Михайло Гончар зауважує, що найбільш серйозною для України була атака росіян 26 серпня 2024 року. Тоді агресор вдався до опосередкованого удару по українським АЕС, не завдаючи безпосередньо прямих ударів по енергоблоках.

"Росіяни вдарили по підстанціях ОЕС неподалік АЕС. Саме через них енергетичний потік з енергоблоків надходить у мережу. Цей удар ще небезпечний тим, що він провокує процес переходу реактора у аварійно-небезпечний режим. Це відбувається через раптове зникнення навантаження з енергоблоку. Цим росіяни намагалися спровокувати ядерний інцидент на наших енергоблоках", -- пояснює Михайло Гончар.

Він зазначає, що завдяки високому рівню майстерності працівників "Енергоатому" та "Укренерго" вдалося запобігти серйозним наслідкам цих атак.

"Але очевидно, що росіяни можуть і хочуть все повторити. З осені минулого року українська дипломатія привертала увагу наших західних партнерів до небезпечності таких дій з боку Росії. Підкреслюючи, що на це потрібно давати рішучу відповідь", -- каже експерт.

На жаль, західні партнери України лише взяли до уваги цю ситуацію, але не вжили жодних рішучих заходів. Вже з березня 2022 року Україна звертається до своїх західних союзників із проханням забезпечити захист повітряного простору над західними регіонами, де розташовані атомні електростанції — Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська АЕС. Мова йде про необхідність додаткових засобів протиповітряної оборони та авіаційної підтримки, щоб у разі можливих атак з боку Росії забезпечити безпеку критично важливих об'єктів.

"Практично 56% електроенергії, яка виробляється в Україні -- атомна, більше половини. Окрім цього, безпека атомних станцій має значення з точки зору безпеки для Європи. Якщо через дії Росії трапиться ядерний інцидент, то наслідки будуть доволі серйозними", -- зауважує Михайло Гончар.

Росіяни завдавали ударів не лише по підстанціях на Рівненській АЕС, а й по інших. Щодо Рівненської, то там вони мали на меті завдати фатального удару, бо саме звідти йде основний енергетичний потік на Київ та столичний регіон, який є найбільшим споживачем електроенергії в Україні.

"Ми всі добре пам'ятаємо, що сталося минулого року, коли після атак російських військ на підстанції ОЕС, навесні та влітку в Києві спостерігався суттєвий дефіцит електроенергії, і її постачання здійснювалося за графіком. Зараз росіяни прагнуть повторити цю ситуацію, використовуючи її як ще один елемент своїх ракетно-дронових атак на цивільні об'єкти. Вони також намагаються спровокувати ядерний інцидент, принаймні на одному з енергоблоків АЕС. Хоча минулого разу це не вдалося, це не означає, що агресори відмовилися від своїх планів," – підкреслює експерт у галузі енергетичної безпеки.

Михайло Гончар зазначає, що в ситуації, коли Сполучені Штати швидко змінили свій статус з партнера України на незвичного посередника, а тепер фактично стали партнером Росії, Кремль, ймовірно, вважає, що має можливість діяти більш вільно, ніж раніше.

Експерти переконані, що Україні слід застосовувати дзеркальну відповідь на дії Росії, завдаючи ударів по паливним складам, нафтопереробним заводам, електропідстанціям та об'єктам Газпрому.

"Я вважаю стратегічним промахом з нашого боку те, що ми припинили завдавати ударів по російських НПЗ, керуючись хибними уявленнями про те, що запроваджується якесь енергетичне перемир'я і що це назавжди. Нічого подібного, якщо маєш справу з Росією, яка діє лише обманним шляхом. Тому дуже дивно, що ми так легко погодилися не завдавати ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі, бо це саме те, що їм найбільше дошкуляло", -- розповідає Михайло Гончар.

По-перше, оскільки енергетичне перемир'я не було зафіксовано у письмовій формі, а лише проголошене усно, воно не має жодної юридичної сили або зобов'язуючої сили для виконання.

"Російська сторона звинувачувала нас у знищенні сотень їхніх об'єктів, але це було абсолютною дезінформацією. Водночас, вони уникали атак на великі об'єкти, такі як підстанції ОЕС України, і натомість регулярно завдавали ударів по підстанціях обленерго. Таким чином, їх не зупиняло так зване енергетичне перемир'я," - зазначає експерт.

Михайло Гончар підкреслює, що збільшення атак Росії на українські енергетичні інфраструктури було лише питанням часу.

"Росія їх поновила -- завдавши комбінованого удару по Кременчуку. А ми, на жаль, зробивши цю паузу, надали росіянам можливість спокійно виконати ремонти обладнання на ушкоджених нами НПЗ. До речі, тут теж велика різниця. Ми вражали російські НПЗ дронами, які несли по 50-100 кілограмів вибухівки, а вони завдають ударів по наших енергетичних об'єктах крилатими чи балістичними ракетами, бойова частина яких важить до півтони, а якщо взяти ракету Х-22, то майже тону. Тому тут не повинно було бути пауз", -- запевняє експерт.

За інформацією Михайла Гончара, напад на саркофаг над реактором Чорнобильської АЕС із використанням російського "Шахеда" слугував певним тестуванням та вивченням реакцій міжнародної спільноти.

"Удар викликав реакцію від світового співтовариства та МАГАТЕ, мовляв, так не можна робити. І все. У Кремлі все зрозуміли -- їм за це нічого не буде. Але атака на такий об'єкт несе у собі небезпеку. Удар був нанесений дроном, а не крилатою ракетою чи балістикою, тому тут теж не можна виключати, що росіяни у подальшому не будуть діяти більш свавільно. І лише задля того, щоб спровокувати паніку та масовий психоз серед населення. На щастя, після атаки дроном не сталося серйозного витоку радіації, але у випадку ураження іншим засобом, може бути по-іншому", -- зауважує експерт.

За словами Михайла Гончара, попередження від президента про підготовку Росією ударів по енергетичній інфраструктурі, і зокрема по атомній енергетиці, базується на атаці по АЕС, яка сталася у серпні 2024 року.

В Україні добре усвідомлюють, що основа нашої електроенергетичної системи — це атомні електростанції. Тому, грубо кажучи, ворог сподівається, що знищивши атомну генерацію, зможе завдати серйозного удару не лише по енергетиці, а й по економічній стабільності країни. Це призведе до дефіциту електроенергії, який неможливо буде компенсувати за рахунок збільшення імпорту з ЄС. Хоча є певний обсяг імпорту, технічні можливості не дозволяють перевищити ліміт у 1,7 МВт. Плани щодо розширення імпортних можливостей існують, але навіть у найоптимістичнішому сценарії це не перевищить 2,1 МВт, що є явно недостатнім, — зазначає Михайло Гончар.

Саме з цієї причини, згідно з експертом, проблема ядерної безпеки є надзвичайно актуальною для України. Росія може зосередити свої зусилля на реалізації подібної атаки.

Михайло Гончар зазначає, що Путін може вирішити вжити таких заходів, оскільки за попередні агресивні дії Росія залишилася без належних наслідків. Наприклад, за захоплення Запорізької АЕС країна не понесла жодного серйозного покарання. Хоча деякі держави запровадили незначні санкції проти Росатому, вони не вплинули на діяльність компанії. У результаті, Росія вже почала підготовку до запуску енергоблоків на захопленій станції. Додатково, новий конфлікт на Близькому Сході відволікає світову увагу від подій в Україні. Таким чином, в Кремлі можуть вважати, що отримали можливість відновити атаки на українську енергетичну інфраструктуру.

Експерт вказує на ще один фактор, який спонукав Росію до такої агресивної поведінки. Це удари, які були завдані в зимовий період цього року і призвели до пошкодження кількох об'єктів української газовидобувної інфраструктури в Полтавській та Харківській областях.

"Ці повітряні атаки тимчасово позбавили нас десь близько 40% внутрішнього газовидобутку. А газ має важливе значення як у контексті промислового споживання і виробництва теплової електроенергії, так і побутового споживання. Саме тому росіяни можуть повторити цикл таких ударів, які завдавалися протягом попереднього періоду війни, себто паливна інфраструктура, електроенергетична та газова. Однак, зростаючі можливості ударних засобів Сил оборони України та поява нових неочікуваних тактик ураження, а також численні вразливості енергомереж Росії, примушують кремлівців нервувати", -- підсумовує Михайло Гончар.