Право на гідність: Як родини військових, які зникли на фронті, намагаються знайти своїх близьких і відстоюють справедливість.
Конфлікт в Україні став причиною розриву тисяч сімей, у яких родичі військових, що зникли безвісти, переживають страждання від невизначеності та бюрократичні перешкоди. Вони стикаються з браком інформації, затримками у виплатах і проблемами з оформленням документів. У статті РБК-Україна розглядається, як родини намагаються знайти своїх близьких, які дії вжити у випадку відмови у виплатах, а також як добитися ефективної роботи системи.
Катерина Жемаркіна зберегла в пам'яті свою останню бесіду з чоловіком. 5 жовтня 2023 року Сергій Косець зателефонував їй з фронту. "Завтра нас чекає важливий день. Будь сильною, моя люба. Все обов'язково налагодиться", - промовив він. Проте вечірнього дзвінка, як він обіцяв, так і не відбулося.
На наступний ранок товариші розповіли їй, що Сергій загинув, проте евакуювати його тіло не вдалося. Вона чекала на офіційне підтвердження, але 7 жовтня отримала повідомлення: "Зник безвісти".
Катерина вирішила самостійно шукати інформацію. Її побратими висловлювали різні версії: деякі стверджували, що знайшли лише бронежилет і каску, інші ж згадували, що бачили його важко пораненим у бліндажі, але евакуювати не вдалось через накази командування. Час спливав, а справжніх відповідей все ще не було.
"Я не можу зрозуміти: чому тоді не можна було його врятувати? Чому я маю сама вибивати інформацію?", - запитує Катерина.
Її звернення до військової частини не отримали чітких відповідей. ТЦК не роз’яснив ситуацію щодо зникнення, а поліція не поспішала ініціювати кримінальне провадження.
За законом, в перші 15 діб зникнення бійця розпочинається службове розслідування, після чого військовий офіційно визнається зниклим безвісті. Далі ТЦК повідомляє про це родині, додає солдата в реєстр зниклих безвісті за особливих обставин та починає пошуки.
"Командування військових підрозділів зобов'язане невідкладно сповіщати родичів про зникнення військовослужбовців, а також здійснювати службові розслідування. Родини мають право вимагати доступ до результатів цих розслідувань, а також можуть звертатися до військової прокуратури та правозахисних організацій у випадку, якщо інформація є недоступною", - зазначає юристка Наталія Шмарко в коментарі для РБК-Україна.
Часто сім'ї самостійно розпочинають пошуки інформації про зниклих близьких, оскільки офіційні установи не надають жодних відомостей (фото: Getty Images).
Згідно з актуальними наказами, військові підрозділи зобов'язані швидко повідомляти територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Це необхідно для того, щоб сім'ї мали можливість отримувати фінансову допомогу і розраховувати на державну підтримку. Окрім того, в багатьох підрозділах були організовані гарячі лінії для зв'язку з рідними, проте, за словами дружин зниклих, їх робота часто залишає бажати кращого.
"Ми усвідомлюємо, наскільки критично важливо забезпечити сім'ї військових актуальною інформацією. Тому в військових частинах були організовані гарячі лінії", - зазначає Олександр Кутков, начальник Центрального управління цивільно-військового співробітництва Генерального штабу Збройних Сил України.
Він зазначає, що в даний момент українські пошукові команди, сформовані Центральним управлінням, займаються пошуками зниклих військовослужбовців на деокупованих територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської та Херсонської областей. На тимчасово окупованих ділянках роботи не ведуться, оскільки немає жодних гарантій безпеки з боку Росії.
Однак Генеральний штаб Збройних сил України та Координаційний штаб невпинно докладають зусиль для розшуку зниклих військовослужбовців, а також для організації їх евакуації або повернення з територій, що перебувають під окупацією. Інформація про зниклих передається через офіційні канали до російської сторони, щоб їхні пошукові команди могли проводити відповідні заходи, зазначив Кутков у коментарі для РБК-Україна.
Чоловік Інни Невгад, Віктор, став добровольцем на фронті в перші години повномасштабного вторгнення. Він служив у кількох військових підрозділах, а в вересні 2024 року отримав наказ виконати бойове завдання. 17 вересня він надіслав останнє повідомлення: "Завтра вирушаю на важливу місію. Якщо не зможу вийти на зв'язок - не переживай". З того часу жодної відповіді від нього не було.
20 вересня Інна отримала офіційне повідомлення про зникнення Віктора на території Росії. Вона звернулася до поліції, Служби безпеки України, Головного управління розвідки та Червоного Хреста, але всюди отримала одну й ту ж відповідь: "Він значиться в списку зниклих безвісти. Чекайте".
"Я вже й не веду рахунок, скільки разів надсилала запити і телефонувала. Мене просто ігнорують. Лише отримую стандартні відповіді. Якби не допомога інших родин, я б не знала, як діяти", - ділиться Інна.
Родичі звертаються до "Червоного Хреста" та інших організацій і нерідко не отримують відповідей (фото: Getty Images)
Вона виявила об'єднання сімей "Завжди перші 82 ОДШБр", які також прагнуть знайти своїх рідних, і разом вони докладають зусиль для отримання відповідей. "Ми змушені самостійно збирати всю інформацію про наших близьких. Поліція постійно змінює слідчих, а військова частина відповідає лише загальними фразами. Це безкінечний процес," - зазначає вона.
Дружина іншого зниклого військового, Катерина Жемакіна, розповідає, що тричі подавала ДНК свого чоловіка, бо її постійно губили: "Почнемо с того, що навіть ДНК ми здали з третьої спроби. Неодноразово писала скарги, дзвонила їм, але всі скарги та особисті звернення поліція ігнорує".
Переважна частина даних про військовослужбовців має статус обмеженого доступу, через що безпосередньо військові підрозділи можуть відмовити у наданні відповідної інформації.
Втім, після відкриття кримінального провадження родини мають право звертатись до слідчих щодо руху по справі. І вже у випадку, якщо їх ігнорують, можуть звертатись зі скаргами до вищого керівництва. Андрій Тетюрко, юрист правозахисного центру для військовослужбовців "Принцип" пояснює, що розшуком займається саме Національна поліція, тому це їхня компетенція.
Згідно з офіційною політикою, навіть після того, як військовий визнаний зниклим безвісті, його родина продовжує отримувати фінансову підтримку. Це включає пенсії, компенсації за бойові дії, пільги на оплату житла (до 50%), безкоштовний проїзд у транспорті та право на отримання земельної ділянки для забудови.
Ще одним суттєвим чинником є підтримка в зведенні житлових приміщень. Усі ці ініціативи мають на меті створення належних умов для сімей, які потрапили в важкі життєві ситуації.
Після визнання військового померлим, родина має право на одноразову виплату в розмірі до 15 мільйонів гривень. Виплати не припиняються навіть після визнання особи померлою, поки не будуть знайдені залишки або поховання.
Ключовим аспектом є те, що для отримання цих виплат сім'я повинна звертатися до місцевих центрів комплектування та соціальної підтримки. Якщо виникають затримки або відмова у виплатах, рекомендується звертатися до правоохоронних органів, які зобов'язані надати необхідну юридичну допомогу.
На кожному етапі процесу можуть виникнути труднощі в пошуку інформації про зниклих осіб та оформленні пільг (фото: Getty Images).
Оформлення пенсії для сина Катерини Жемакіної повинно було стати легкою справою, але кожен етап виявився справжнім бюрократичним випробуванням. "Я звернулася до Пенсійного фонду, служби у справах дітей та ЦНАП, щоб отримати статус «дитина війни» для свого сина. Але у відповідь отримала відмову. Кажуть, що не знають про таку можливість", - ділиться своїм досвідом Катерина.
Жінка абсолютно не обізнана щодо наявних програм підтримки чи своїх соціальних прав. Від державних органів - лише тиша. "Кожного разу, коли я звертаюся, стикаюся з труднощами. То вони кажуть, що 'не чули' про це, то 'не знають', або просять показати їм законодавчу норму", - ділиться вона.
Держава надає лише пенсію у разі втрати годувальника. Військова частина забезпечує фінансову підтримку, і хоча затримок у виплатах не спостерігається, цієї суми все ж недостатньо.
У Інни Невгад зовсім інша ситуація: її двом дітям щомісяця надходить пенсія в розмірі 9 тисяч гривень. Однак, з грошовим забезпеченням та бойовими виплатами її чоловіка виникли серйозні труднощі. Документи в військовій частині були оформлені ще в жовтні, але виплати затримувалися на чотири місяці. "Я постійно нагадувала у фінансовому відділі і зверталася на гарячу лінію Міністерства оборони. Лише 16 січня мені вдалося отримати виплати за період з вересня," - ділиться Інна.
Виплати грошового забезпечення родинам зниклих безвісти військових передбачені законом, але на практиці їх часто доводиться виборювати. Якщо виплати затримуються або не надходять, варто діяти поетапно.
Юристка з "Юридичної сотні" Наталія Шмарко рекомендує спочатку звернутися до фінансового відділу військової частини, де проходив службу військовослужбовець, щоб отримати роз'яснення стосовно затримки виплат. Якщо це не призведе до результату, необхідно подати офіційні запити до Міністерства оборони України або звернутися за допомогою до правозахисних організацій, які можуть сприяти у вирішенні цієї проблеми.
Якщо питання не знаходить вирішення у військовій частині або Міністерстві оборони, існує можливість оскаржити бездіяльність в судовому порядку або надіслати адвокатський запит для отримання потрібних документів.
Юридичні експерти рекомендують оскаржувати бездіяльність через відповідні інстанції (зображення: Getty Images)
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Попри наявність існуючих правових норм, сім'ї осіб, які зникли безвісти, все ще зазнають труднощів у отриманні необхідної допомоги.
Боротьба за інформацію та фінансову допомогу змушує близьких звертатися до державних установ, а також до правозахисних організацій. Чіткість процедур, прозорість розслідувань і оперативність дій - ключові умови, за якими можна забезпечити необхідну підтримку родинам, що страждають від наслідків війни.
