На честь старшого лейтенанта Олексія Рубцова, відомого під позивним "Солдат".

"Солдат, який танцює", - так багато хто називав Олексія Рубцова, чиї танці захопили соцмережі ще за часів АТО/ООС. Веселі ролики набирали сотні тисяч переглядів, а прихильники Олексія жартували, що йому варто відкрити школу "Комбат-самби".

Олексій народився 31 травня 1982 року в Києві, але через роботу батька (він облаштовував військові летовища), сім'я переїхала на Чукотку. Однак згодом родина повернулася в Україну. Після закінчення школи юнак отримав дві спеціальності: військову та юридичну. Потім служив у "Десні", звідти звільнився у званні старшого лейтенанта. Після цього працював у банку, де був директором юридичного департаменту.

Олексій мав величезну пристрасть до футболу, особливо до київського "Динамо". У середовищі ультрас він користувався великою популярністю. На матчі своєї улюбленої команди він подорожував навіть до інших країн. Олексій, як і інші ультрас "Динамо", були серед перших, хто вийшов на Майдан. Після анексії Криму та початку військових дій на Донбасі у 2014 році він відразу ж розпочав волонтерську діяльність, а згодом вирушив на фронт.

У 2014 році Олексій зустрів свою майбутню дружину. Ірина, яка активно розвивала свій швейний бізнес, разом із подругою відвідувала лікарні, де виготовляла одяг для поранених.

"Льоша залишав яскравий слід у пам'яті. Від нього струменіла енергія сили, впевненості та чоловічої харизми," - ділиться Ірина.

З 2015 року Олексій воював у "Азові". А невдовзі народився син Мирослав і дружині потрібна була допомога. Та й сам Олексій хотів бачити, як росте син.

"Якби не народився наш син, і я не висловила б своє бажання не виховувати його самотужки, він би продовжував служити", - ділиться жінка. Завдяки цим словам Олексій повернувся до родини, за що згодом висловлював вдячність дружині. Він був поруч із коханою та новонародженим сином. Поки Ірина перебувала у декретній відпустці, чоловік взяв на себе обов'язки керівника швейної фабрики.

Мале підприємство спеціалізувалося на виробництві трикотажних худі, футболок та різноманітного одягу. Олексій виконував усі ключові функції: він спілкувався з клієнтами та контролював процес виконання замовлень.

Три роки по тому, як у сім'ї з'явився син, на світ прийшла їхня донечка Поліна.

Напередодні святкування Дня Збройних сил України у 2021 році Олексій, спільно з волонтерами, ініціював створення колекції одягу під назвою "Залізна Сила України" (ЗСУ). Усі кошти від продажу цих виробів були спрямовані на підтримку військовослужбовців.

Олексій у своєму дитинстві також присвячував багато часу бальним танцям. "Під час АТО, коли мій чоловік перебував у казармі, хтось із побратимів увімкнув ламбаду, і Льоша не зміг стриматися — почав танцювати. Тоді він опублікував це відео, яке миттєво стало вірусним і розлетілося по всьому інтернету," - розповідає Ірина.

Ірина та Олексій мали справжню пристрасть до подорожей. Вони відвідали Іспанію, Італію та Хорватію. "Ми прагнули дослідити світ, здобути нові враження та привезти їх додому. Життя було сповнене щастя... Але при цьому ми завжди пам’ятали, що в Україні триває війна, і намагалися всіляко підтримувати наших військових," - ділиться жінка.

Напередодні 24 лютого 2022 року розмови про війну стали частими. Ірина була сповнена оптимізму, сподіваючись, що все обійдеться, тоді як Олексій був невпевнений і наполягав на тому, що Росія готується до наступу. Вранці їх розбудили звуки вибухів... На початку березня Олексій евакуював родину з Київщини, а сам вирішив повернутися до лав армії.

Старший лейтенант Рубцов служив у складі добровольчого батальйону "Карпатська Січ", де активно захищав Броварський напрямок. Він боровся за звільнення Стоянки, Бучі та Ірпеня від загарбників, а згодом продовжував свою боротьбу, знищуючи ворога на Харківському фронті. Після цього він приєднався до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, де став командиром взводу розвідки.

Льоша планував перейти до "Азова", проте з документами виникли проблеми, і його направили в підрозділ, де відчувався нестачу кадрів. Таким чином, він опинився у 58-й окремій мотопіхотній бригаді, де провів всього 12 днів, — ділиться Ірина. — Усе залежить від рівня підготовки бійців. Там були хлопці, які тільки-но пройшли мобілізацію, тому Льоші доводилося пояснювати їм навіть найпростіші аспекти. В підрозділі, що називався "розвідка", були навіть новобранці, які не мали жодного навчання.

Олексій докладав усіх зусиль, щоб захистити життя своїх неопрацьованих підлеглих. Він регулярно вирушав у сіру зону, залишаючи їх на чергуваннях або в охороні, адже прекрасно усвідомлював, що ймовірність повернення його побратимів із завдань була вкрай низькою.

23 серпня 2022 року, в День прапора, Олексій поділився на своїй Facebook-сторінці такими словами: "Наш стяг не коливається від вітру, а вібрує від останнього подиху кожного із Героїв, що полягли, захищаючи його!".

14 вересня 2022 року Ірина отримала своє останнє повідомлення від чоловіка, який перебував на Бахмутському фронті...

Раніше мій чоловік завжди знаходив час, щоб надіслати мені хоча б одне повідомлення на день, а тепер ні звістки. Я вирішила звернутися до друзів із "Азова", оскільки в 58-й бригаді не знала нікого. Вони запевнили мене, що з Льошею все гаразд, він живий. У той самий період у нашого сина був день народження — йому виповнилося шість років, і я розуміла, що Льоша не зміг його привітати. У неділю, 18 вересня, приблизно о 11:30, мені зателефонував незнайомий номер. Чоловік на тому кінці сказав, що з моїм чоловіком усе в порядку, і що незабаром він вийде з сірої зони.

На ранок Ірину сповістили, що її коханий загинув під час виконання завдання. Пізніше цю інформацію підтвердив Роман Сініцин, військовий товариш Олексія.

"Мій друг, старший лейтенант Олексій "Солдат" Рубцов, загинув, захищаючи нас на Донбасі, і це непоправна втрата для України і для усіх нас. Бо таких справжніх, як Олексій Рубцов, вкрай мало, це найкращі люди. Льоша був прикладом чесності, стійкості й цілеспрямованості".

Згодом з'ясувалося, що ще до початку бою Олексій отримав поранення. Йому пропонували заміну, але він наполіг на тому, що залишиться, оскільки вважав себе найкраще підготовленим. На момент подій йому виповнилося 40 років.

Тіло залишилось на землях, які досі в окупації. Ірина каже, що у родини зараз найперше завдання - повернути тіло чоловіка. Жінка вірить, що їй це вдасться після деокупації селища, в якому загинув чоловік.

На вшанування пам'яті Олексія Рубцова у Вишгороді на Київщині створили графіті, а в Холодному Яру на Черкащині на "Меморіалі козакам-добровольцям" було відкрито погруддя воїна.

Шана і честь Герою!