У вшанування пам'яті Героя України, молодшого лейтенанта Олександра Чуба.

Одним із перших ступив на скелястий ґрунт захопленого росіянами острова Зміїний

Олександр Чуб із позивним "Вікінг" брав участь в АТО/ООС з 2016 року. Чоловік воював у складі 8-го полку Сил спеціальних операцій. З лютого 2022 року у складі підрозділу спеціального призначення ГУР МО України виконував спеціальні та бойові завдання на Київщині, півдні та сході України.

Олександр народився 15 лютого 1995 року в Харкові у сім'ї військового. Після закінчення школи хлопець навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна і бував удома лише на вихідні. Але у 13 років невиліковно захворіла мама, і батько перевів Сашка до Авіакосмічного ліцею імені І. Сікорського Національного авіаційного університету. Проте Олександр не полишив мрію стати військовим.

"Сашко марив армією з самого дитинства. Він рано втратив матір, і я часто брав його до себе на службу. Якось він побачив, як збирається на навчання підрозділ спецпризначення ГУР МО України. Хлопці жартома взяли його до гурту - за три хвилини той просто сяяв: одягнутий у повне екіпірування спецпризначенця на борту бойової машини... Його очі палали - я усе зрозумів", - пригадує батько війського, Сергій Вікторович.

Ще до війни 2014 року батько подарував Олександру книгу "Мистецтво війни" і порадив уважно її прочитати. Проте тоді хлопець не хотів цього робити, вважав, що в армії ще багато "радянщини". Однак, коли почалася АТО/ООС, а Сергій Вікторович повернувся з чергової ротації з Донеччини, то знайшов вдома ту саму книгу, перечитану і з десятками закладок. Батько знайшов сина у навчальному центрі "Правого сектору" і переконав повернутися до цивільного вишу. Оскільки Олександр навчався на військовій кафедрі, його відпустили.

Після завершення навчання він приєднався до 8-го полку Сил спеціальних операцій. "Мій син підійшов до мене та сказав: 'Пане полковнику, я виконую Ваше прохання і отримав направлення до 8-го полку ССО, дозвольте мені вирушити'. У цей момент я відчував бурю емоцій, але не мав змоги нічого змінити," - ділиться Сергій Вікторович.

Із 2016 року "Вікінг" брав участь у спецопераціях в АТО. Після одного із завдань він серйозно травмував спину і був змушений повернутися на реабілітацію, під час відновлення став інструктором з рукопашного бою у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка, поновився на навчанні.

У 2021 році Олександр познайомився з екскомандувачем ССО, генерал-майором Віктором Хоренком, який на той час став його командиром.

"Олександра я завжди пам'ятатиму як людину з чистою душею та світлим серцем, яка від усього серця прагнула захистити Україну. Він ніколи не уникав труднощів і завжди був готовий взяти на себе різні завдання. Якщо потрібно було бути кулеметником на спеціальній операції, він вже починав готуватися до цього. Немає гранатометника? Сашко знову відгукувався першим. Потрібно працювати з ПТРК "Стугна"? Він лише просив трохи часу для освоєння, і не гаяв його. Він був дійсно рішучим і сміливим, водночас залишаючись скромним", - згадує Віктор Хоренко.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії, "Вікінг" став частиною підрозділу спеціального призначення ГУР МО України, активно беручи участь в обороні Києва та бойових діях у Київській області. Як доброволець, він регулярно виконував найнебезпечніші бойові та спеціальні місії, зокрема розвідку, організацію засідок на ворога, знищення ворожих баз у тилу, а також захоплення полонених і трофейної зброї. Макарівський район опинився в оперативному оточенні російських військ з 28 лютого 2022 року. "Вікінг" та його побратими знаходили маловідомі росіянам стежки, непомітно потрапляли в окуповані населені пункти, збирали розвідувальну інформацію та залучали місцевих жителів до активного спротиву.

Операція зі звільнення острова Зміїний стартувала в середині березня 2022 року і включала кілька ключових етапів. На першому з них наші солдати здійснили штурм острова з повітря за допомогою гвинтокрилів. Олександр став першим, хто висадився на скелястий берег Зміїного, озброєний кулеметом і пробиваючи шлях для своїх товаришів. Виявилося, що на острові перебувало чимало окупантів, які ховалися в природних печерах, що ускладнювало ситуацію. Олександр, наче герой з відеогри, стріляв, швидко пересуваючись і точно влучаючи в цілі. Хоча місію виконати повністю не вдалося, саме цей етап операції відкрив нові можливості для подальшого планування, що зрештою призвело до успіху.

У фінальному етапі звільнення острова Олександр не брав участі. У червні 2022 року він був частиною підрозділу, що виконував бойові завдання на Луганщині. Незважаючи на чисельну перевагу ворога в живій силі, техніці та артилерії, разом із побратимами-розвідниками він успішно знищував противника в запеклих вуличних боях, проявляючи відвагу та рішучість.

19 червня 2022 року під час чергового штурму вогневих позицій ворога біля Сєвєродонецька на Луганщині "Вікінг" отримав численні вогневі поранення, несумісні з життям. Розуміючи це, він наказав побратимам не забирати його, аби вони вижили. Офіцеру лишилося назавжди 27 років.

"Три місяці росіяни не віддавали тіло Олександра. Постійно переносили дату обміну, намагалися затягнути українців на свою територію. І навіть мертвим його намагалися обміняти на своїх - живих... Чи то розуміли справжню цінність українського розвідника, чи просто знали, що нам не байдуже щодо своїх - на відміну від них", - згадує Віктор Хоренко.

Посмертно молодшому лейтенанту Олександру Чубу було присвоєно звання Героя України. Нагороду, яка була вручена від Президента, отримав його батько.

У Києві відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальних дошок на честь Героя України Олександра Чуба. Дошки встановлено на фасаді авіакосмічного ліцею імені Ігоря Сікорського Національного авіаційного університету, а також на будинку в Святошинському районі, де він проживав раніше.

У Головному управлінні розвідки Міноборони з нагоди Дня Героїв презентували проєкт "Видатні розвідники", цикл відкрила історія Олександра Чуба.

Слава та повага Герою!