Очищення судової системи: кого ВРП вирішила звільнити після відновлення розгляду дисциплінарних звернень.

Притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності є важливим інструментом очищення судової влади. Восени 2023 року, після більш як дворічної перерви, Верховна Рада відновила функцію Вищої ради правосуддя (ВРП) з розгляду дисциплінарних справ щодо суддів.

Актуальний склад ВРП був сформований у період з 2022 по 2024 роки внаслідок нових підходів до відбору членів Ради. Усі кандидати підлягають перевірці Етичної ради, до якої входять шість осіб: три українські судді та три міжнародні експерти. У разі рівності голосів вирішальний голос належить міжнародним експертам. Ці зміни є складовою частиною судової реформи.

Право подати дисциплінарну скаргу має будь-яка особа. Громадяни реалізовують його особисто або через адвоката, юридичні особи -- через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування -- через своїх керівників або представників.

За інформацією пресслужби ВРП, з 1 листопада 2023 року, коли ВРП відновила автоматичний розподіл накопичених скарг між своїми членами, до 31 жовтня 2024 року Рада розподілила 20 тисяч 800 скарг. Із них -- 14 тисяч 4 скарги, провадження в яких не завершені попереднім складом ВРП, та які надійшли з 5 серпня 2021 року до 31 грудня 2023 року, а також 6 тисяч 796 скарги, що надійшли за десять місяців 2024 року.

Новий склад Вищої ради правосуддя розглянув 10 046 скарг і застосував дисциплінарні санкції до 132 суддів. У випадку 27 із них процес завершився звільненням. Короткий аналіз відмов у відкритті дисциплінарних проваджень показує, що більшість скарг на суддів викликані незгодою скаржників із прийнятими судовими рішеннями. Водночас дисциплінарна відповідальність судді є механізмом, що реагує на його недоброчесну або неетичну поведінку як у суді, так і за його межами, а також на випадки невиконання суддівських обов'язків.

Таким чином, Вища рада правосуддя усуває суддів у випадках державної зради, корупційних діянь, керування автомобілем у нетверезому стані, втечі за межі країни та інших подібних правопорушень.

У зв'язку з підозрами у співпраці з російськими силами, під пильним наглядом опинилися суддя Балаклійського районного суду Харківської області Володимир Купін, суддя Генічеського районного суду Херсонської області Наталія Шарко, а також голова Вовчанського районного суду Харківської області Ірина Уханьова.

Шарко, зокрема, продовжувала свою діяльність після окупації в "Генічеському районному суді Херсонської області", а згодом зайняла позицію "першого заступника голови Генічеської військово-цивільної адміністрації Херсонської області". Водночас, як повідомляють правоохоронні органи, Уханьова переконувала суддів виконувати свої обов'язки під окупаційною адміністрацією, а працівників апарату - отримувати паспорти Росії.

Голова Балаклійського районного суду Харківської області Володимир Купін отримав ще одну "посаду" в окупаційних органах влади. Згідно з інформацією рішення Вищої ради правосуддя про його звільнення, після окупації він залишив Балаклію та переїхав до Куп'янська, де зайняв позицію "виконуючого обов'язки заступника начальника управління — начальника відділу юридичного забезпечення тимчасової цивільної адміністрації Харківської області".

Єдиною особою, яку затримали на території України, що підлягає контролю, і звинуватили в державній зраді, є суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області Лариса Богомолова. Після її переїзду на контрольовану територію, її направили до Полтавського районного суду в Полтавській області, де вона, згідно з рішенням суддівських зборів, швидко стала головою суду.

10 травня 2023 року Служба безпеки України опублікувала аудіозаписи, що містять бесіди, нібито між Богомоловою та представником ФСБ Росії. У цих записах йдеться про те, що вона "передала" ворогу інформацію про переміщення трьох бійців "Азову" з Маріуполя до території Мангуша, а також склала список суддів Бердянська, яких охарактеризувала як "завзяті противники всього цього".

Інформація про її справу залишається закритою. Під час засідання Вищої ради правосуддя її пояснення не були опубліковані і не включені до офіційних рішень. Однак у рішенні ВРП про її звільнення зазначається, що дисциплінарна палата критично оцінила аргументи, надані Богомоловою. Зокрема, після того, як вона виїхала на територію, контрольовану Україною, вона не звернулася до відповідних правоохоронних органів або ВРП з повідомленням про можливе вербування з боку ФСБ РФ, а також про будь-які втручання у її діяльність, вплив або інші неправомірні дії.

Деякі звільнені судді залишилися на окупованій території або згодом виїхали до РФ, але при цьому не подали заяву про звільнення і досі не виходять на зв'язок або зв'язок із ними був втрачений.

Так суддя Господарського суду Херсонської області Кирило Соловйов спочатку пояснював перебування на окупованій території загрозою своєму життю під час можливої спроби виїзду, але навіть після деокупації регіону та відрядження його до Господарського суду Одеської області не приступив до виконання обов'язків. Тому ВРП вирішила, що таким чином від відмовився здійснювати правосуддя іменем України, й цим самим наніс шкоду авторитету судової влади.

Суддя Віталій Колядов, що працює в Старобільському районному суді Луганської області, поділився інформацією про свої п'ять невдалих спроб покинути регіон. Він намагався вирушити в "необхідному напрямку", але всі його зусилля зазнали провалу через активні бойові дії на лінії розмежування, які ставлять під загрозу його життя і здоров'я. Після цього він перестав виходити на зв'язок. За даними Державної прикордонної служби, з 2018 по 2020 рік Колядов відвідував окуповану територію Луганщини 11 разів, провівши там в загальному 132 дні, що, ймовірно, свідчить про його наявність міцних соціальних зв'язків у цьому регіоні.

Суддя Херсонського окружного адмінсуду Сергій Варняк після окупації регіону був відряджений до Одеського окружного адміністративного суду, але там так і не працював. Він пояснював це тим, що не може вивезти хвору матір з окупованої території. Утім, згодом виявилося, що його мати, станом на момент ухвалення рішення про звільнення судді, померла, він має ідентифікаційний номер платника податку як громадянин РФ, а також позивався в Криму щодо перерахунку йому пенсії за російським законодавством з урахуванням його стажу як українського судді.

Інша категорія звільнених суддів включає осіб, яких підозрюють або звинувачують у корупційних правопорушеннях. Серед них – Всеволод Князєв, що колись обіймав посаду голови Верховного суду, а також суддя Київського апеляційного суду В'ячеслав Дзюбін. Ще троє суддів цього суду – Юрій Слива, Віктор Глиняний та Ігор Паленик – наразі чекають на розгляд своїх дисциплінарних справ. До списку також входять суддя Кропивницького апеляційного суду Володимир Гончар, суддя Броварського міськрайонного суду Володимир Сердинський та голова Полтавського апеляційного суду Сергій Гальонкін.

Згідно з інформацією Національного антикорупційного бюро, Гальонкін організовував зустрічі з адвокатами та суддями Полтави, щоб укласти угоди щодо розгляду справ.

В процесі розслідування корупційної справи, пов'язаної з Сердинським, було виявлено, що у березні 2023 року він провів 18 днів у відрядженні у Відні, нібито для участі в конференції, присвяченій допомозі переселенцям, сім'ям з дітьми та дітям-сиротам з України. Проте, в цей час він подорожував разом із цивільною дружиною на круїзному судні до острова Мартиніка.

Суддя Макарівського райсуду Київської області Олексій Тандир наприкінці травня 2023 року близько опівночі повертався з роботи до столиці, де проживає, і збив насмерть нацгвардійця Вадима Бондаренка, котрий встановлював огороджувальні блоки та дорожній знак на блокпосту, оскільки починалася комендантська година. Суддя перевищив допустиму швидкість, а також відмовлявся проходити перевірку на вміст алкоголю. ВРП підтвердила, що він вчинив істотний дисциплінарний проступок і звільнила його.

ВРП звільнила суддю Солом'янського райсуду Києва Аллу Демидовську, яку Верховна Рада звільнила у січні 2016 року, але вона поновилася на посаді через порушення процедури розгляду цього питання парламентом.

У період Революції Гідності суддя ухвалила рішення про арешт активіста Владислава Цілицького, звинувативши його в організації масових заворушень і непокорі правоохоронцям. Незважаючи на те, що під час судового засідання він мав численні травми, його привезли до суду безпосередньо з лікарні швидкої допомоги, а медична допомога так і не була надана.

Демидовська та її адвокат посилалися на те, що від вчинення дисциплінарного проступку пройшло більше десяти років, тоді як дисциплінарне стягнення до судді може бути застосовано не пізніше трьох років з дня вчинення проступку. Крім того, у випадку її звільнення знову буде порушено принцип заборони подвійного переслідування за одне й те саме діяння.

Натомість ВРП зазначила у рішенні, що розглядаючи це питання не намагається вдруге притягнути суддю до відповідальності, а відновлює процедуру вирішення питання про її звільнення на підставі рішення Вищої ради юстиції від 3 грудня 2015 року. Зрештою ВРП звільнила суддю відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення дисциплінарного проступку).

Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення судді Олени Волкової з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. За інформацією прокуратури, вона повернула обвинувальні акти у восьми справах без належного обґрунтування, затягувала розгляд двох справ, а також порушила етичні норми під час розгляду чотирьох кримінальних проваджень, дозволяючи собі недоречні коментарі на адресу державного обвинувача.

Виконавчий комітет Ржищівської міської ради Київської області подав скаргу на суддю Світлану Козіну з Ржищівського міського суду. Після цього Друга дисциплінарна палата провела розгляд і виявила численні порушення в 38 її ухвалах.

Під час розгляду скарги Вища рада правосуддя прийшла до висновку, що суддя систематично визнавала факти народження осіб на території України, спираючись на підроблені документи або їх відсутність. Рада вважає, що суддя усвідомлювала, що її рішення можуть бути використані для отримання громадянства, що стало підставою для визнання серйозного дисциплінарного порушення та її звільнення.

Загалом ВРП за рік притягнула до дисциплінарної відповідальності 132 суддів, 27 з яких звільнила. Безумовно, щоб стабілізувати ситуацію з дисциплінарними скаргами, які накопичилися за останні роки, ВРП доведеться нарощувати не тільки якість їхніх розглядів, а й швидкість.