Новий 2022-2023-2024-2025 роки. Як війна затінює наше минуле і формує майбутнє.
"Учора ми провели багато часу, обговорюючи різні аспекти життя."
і згадали літературний твір, присвячений війні.
Ця книга могла б багато чого роз'яснити нам.
Сьогодні вирушили до бібліотеки.
З одного крила бібліотеки йшов дим,
Проте інше залишалося незайманим.
Неповноцінна бібліотекарка принесла анкету.
На тому місці було викладено,
що ми вже опубліковані в цій книзі
У 2024 році я випадково вказав дати в документах за минулий рік. "Ти досі перебуваєш у 2023-му!"
Власне, я досі перебуваю у 2022 році.
Три воєнні роки - як один, що триває. Без поділів на Нові роки.
І все-таки три воєнних Нових роки - різні.
Новий 2022 рік зовсім не згаданий. "Не впевнений, що може відбутися повномасштабне вторгнення..."
Довоєнне минуле тепер теж суцільною купою. Воно проглядається і переглядається крізь сьогодення. Історія війни, яка почалася задовго до війни. Довоєнне минуле не довоєнне, а передвоєнне.
Перед Новим 2022-м їздили на фабрику ялинкових іграшок у Куп'янськ. Екскурсія від профкому. Багато працює росіян. Тих, що приїхали тимчасово або осіли. Роблять дітям іграшки. Показали, як видувають. Потрібно мати сильні легені. Легені в них сильні.
У вересні 2022 року російські війська завдали удару по фабриці, яка в результаті згоріла, залишивши лише обгорілі стіни.
Новий 2023 рік приніс нам радість: по-перше, ми залишилися живими. Ми сподівалися на швидку перемогу та повернення до рідних домівок. Після подій у Харкові та Херсоні здавалося, що завершення війни вже на горизонті. Ми аналізуємо свої сили, чекаємо на зміни і вперто тримаємося.
На Новий 2024-й бажали того ж самого. Тому він не був святковий.
Сили вичерпалися, їх необхідно було відновлювати звідкись. Важко було повірити, що ми знову святкуємо Новий рік в тимчасовій квартирі. Сумне відчуття дежавю.
У салоні краси напередодні 2024 року почула:
"Сподівалися, що будемо боротися за перемогу, а насправді боремося за виживання."
"Плецкати" - полтавське слово. У словниках його немає. Є "плескати" - "марно базікати, говорити дурниці", і воно ж в іншому значенні - "аплодувати, рукоплескати".
Я довго міркував над тим, яке ж значення слова "плецкати" мала перукарка, і врешті-решт прийшов до висновку, що вона могла мати на увазі обидва варіанти одночасно.
Звідки черпати енергію? Ні бажання спілкуватися, ні відзначати свята не виникало. З новим, 2024 роком, а також з 23-м і 22-м, які все ще тривають.
Кому хотів зателефонувати і тримав у голові - Андрію Кириченку. Раніше з Андрієм зустрічалися раз на рік або рідше. Приятелі зі студентських часів, одна компанія. Тепер я про нього думаю часто, весь час. Коли "абонент поза зоною досяжності", мені не по собі. Якщо гудки - відлягає. Коли Андрій бере слухавку - настрій стає радісним. Я за нього хвилююся. Він став для мене дорогою людиною. Він у ЗСУ.
Балакали про те про се. Про прильоти по Харкову, зруйновані будівлі. Старі, що залишалися після Другої світової. Про те, що не буде на зв'язку числа до 11-го. Про Вазіка, нашого приятеля, однокурсника, що в Польщі зараз. Про Надю - мою доньку, про Олену - мою дружину, про батьків, як вони тримаються. "Передавай їм привіт і скажи: все буде добре. Так і передай".
Я люблю цю фразу "все буде добре" і сам часто користуюся. Але з початку війни вимовляю її рідко, не згадаю, коли востаннє говорив.
Надя та її подруги, захоплені аніме, замовляють костюми на "Аліекспрес" і організовують тематичні вечірки. Вони весело блукають містом у своїх нарядах, створюючи справжню культуру у своєму поколінні.
"Ніхто не турбує? Не завдає вам образ?"
"Ні, вони підходять і фотографуються. Сьогодні до нас підійшла дівчина-студентка з Харкова, а також військовий, що повернувся з фронту. Він сказав, що покаже наші світлини своїм товаришам, адже ми виглядаємо так ошатно та оригінально. Ми ж, у свою чергу, висловили йому вдячність за те, що захищає нас."
"До свята Різдва Христового ГО "ВПО України" Полтавщини оголошує конкурс дитячого малюнка "Подаруй Різдвяну казку військовим"". Надя намалювала вертеп. Замість волхвів - військових. Волхвів п'ять. Два - з білими крилами, троє - без. Два білі пси з ними, не схожі на Патрона. Змучена Мадонна в жовтій сукні та синій накидці. Немовля - Ісус - спить.
Що будемо бажати на Новий 2025-й? Сил, здоров'я, терпіння. Пережити ще один воєнний рік.
Ми адаптувалися до війни, вона стала частиною нашого життя. Війна перетворилася на безкінечність, охопивши як наше минуле, так і те, що ще попереду.
Світ вже опинився в епосі, яку нещодавно зображали у фантастичних кінострічках.
"З наступного року в початкових та середніх навчальних закладах Південної Кореї почнуть працювати роботи, що викладають англійську мову." "Літаючі таксі компанії Lilium отримали одобрення в Європейському Союзі." "Ілон Маск оголосив, що перший пацієнт Neuralink, у якого імплантовано чип у мозок, може керувати комп'ютерною мишею за допомогою своїх думок."
Погляд прослизає, схоплюючи інше: "Повітряні Сили повідомляють про загрозу БпЛА", "Сумська, Полтавська, Харківська області - ракетна небезпека". Наше майбутнє - "Україні знадобиться 757 років, щоб ліквідувати збитки від мінного забруднення території, - повідомляють аналітики GLOBSEC".
Новий рік - це свято, яке символізує сподівання і мрії про майбутнє. Проте, це майбутнє та саме святкування пронизані тінню війни.
Ми вже майже й не пам'ятаємо про святкові вихідні, які колись мали значення. 25 грудня та 1 січня стали звичайними робочими днями. Свято закінчується раніше, щоб ми могли трохи виспатися перед роботою.
Саша Гребенщикова, вчителька з Харкова: "Вкрали в нас радість: новорічну віру в чистий аркуш. Вірити в силу добрих побажань, самі ці побажання. А ще вкрали в нас перше січня - узаконений день відпускання натягнутих віжок; дозвіл бути як є - ось справжній подарунок. І його теж вкрали: не було в нас цього року першого січня. Ну і днів навколо, зрозуміло".
Цього року свято аж напрошується. Усе подвоїлося, всі новорічні свята. Раніше був тільки Новий і Старий Новий рік. Тепер і два Миколая, два Різдва. Хто відзначає по-старому, хто по-новому, хто і по-старому, і по-новому, двічі.
А ось і білборд: "Вітаємо з Ханукою! З 25 грудня по 2 січня".
2023-й закінчувався боями за ялинку - міську, на головній площі. У Полтаві та багатьох інших містах. "Ні ялинці! Гроші на ЗСУ!"
Цього року не відбулося жодних битв. Ми навіть забули про них. Ялинки прикрашають вулиці. Загальний настрій: війна триває занадто довго, щоб скасовувати святкові ялинки та Новий рік.
Свято повернулося і прийняло війну в себе.
Інакше кажучи, безмежність війни знову дарувала нам свято.
Фронтовий Харків новорічно вбраний, усі постять фото: по-святковому гарний. Ілюміновані трамваї, таксі їздять містом, розвозять дух Різдва і Нового року.
Тилова Полтава виглядає досить просто, без елементів, які б підходили для Instagram, і має аскетичний характер. Місто позбавлене святкової атмосфери. Люди мріють про свято, про красиві фотографії в сяючому Харкові. Хоча й хвилюються через можливі загрози, все ж вирушають в подорож. Їм хочеться зануритися в атмосферу свята, відчути її, навіть якщо це викликає страх через небезпеку.
Вони повертаються і діляться враженнями, захоплено описуючи, як чудово і урочисто було, як все сяяло і греміло.
Феєрверків, салютів немає. По всій країні заборонили під час війни. Замість них - гепання ППО: шахеди над містом. Дівчатка-колядниці майже не лякаються і не здригаються. У Святвечір удари ППО лунають майже святково. Викликають у пам'яті щось далеке, забуте за три роки - новорічний салют.
В Різдво рано вранці вдарили по енергетичній системі так, що святковий вечір перетворився на магію свічок. Як на старовинних дитячих листівках, які пробуджують відчуття тепла і вічності.
Більш вічного, ніж війна, скільки б вона не тривала.
