Не парить в тумане иллюзий.

Перед настанням нового року "Українська правда" звернулася до переможців премії "УП.100" із проханням проаналізувати минулий рік, визначити поточний стан країни та суспільства, а також висловити свої сподівання щодо 2025 року. Роздуми наших лауреатів ми будемо публікувати у найближчі дні.

Є переконання, що 2025 рік приносить із собою чимало невизначеностей, і нам важко уявити, до яких викликів ми повинні бути готовими.

Я з цим не погоджуюсь.

Насправді, якщо не літати в хмарах ілюзій, то все найважливіше нам відомо. Ми знаємо головну обставину, яка формує наше теперішнє, наше майбутнє і, відповідно, нашу поведінку - наш кровожерний, але, на жаль, все ще достатньо сильний сусід хоче нас знищити. І він не відмовиться від цього наміру в найближчому майбутньому, ані в умовах відкритої війни, як зараз, ані в умовах потенційного припинення активних бойових дій.

Якщо ми не втрачаємо з поля зору цей ключовий аспект і залишаємо його в центрі уваги, всі наші вчинки стають зрозумілими. Українці та українки перебувають у стані війни за своє право на існування. Жити в умовах, коли історія пишеться на наших очах, є вкрай небезпечно і незручно, але саме в цей момент формується те, як наші нащадки сприйматимуть цю історію і чи матимуть вони взагалі таку можливість.

Кожен обирає свій шлях - бути частиною цієї боротьби чи залишитися осторонь. Мій послання адресоване тим, хто вирішив не відступати і прагне внести свій вагомий внесок у досягнення перемоги.

Коли боксер готується до поєдинку, він аналізує улюблені техніки свого опонента та намагається нейтралізувати їх. Сьогодні ми ефективно протистоїмо основному інструменту впливу Росії у світі — залякуванню. Непідкорення погрозам Путіна здається нам очевидною реакцією на демонстрацію військової сили. Проте, на жаль, не всі в світі реагують так само.

Ми також володіємо безцінним досвідом виживання в суперкризових умовах, і його потрібно вивчати в колег і застосовувати. Коли ти не сам, страху значно менше.

За останній рік у рамках проєкту Cities4Cities ми організували у Львові кілька десятків резиденцій для представників українських громад, де вони ділились досвідом управління в умовах криз. Львів може розповісти, як перебудувати медичну сферу та політику доступності на прикладі екосистеми UNBROKEN.

В нашій комунальній лікарні ми вже прийняли 19 тисяч поранених, зокрема й дітей. Це і операції високого рівня, виробництво протезів, яке ми налагодили з нуля, всі види реабілітації, в тому числі психологічна.

Розширюємо сфери діяльності UNBROKEN sport та Unbroken art, проекти для ветеранів.

У той же час Львів вивчатиме досвід своїх колег з прифронтових міст щодо життя в обставинах масового руйнування критично важливої інфраструктури.

Сьогодні громади з-за кордону активно виявляють інтерес до цього досвіду та прагнуть налагоджувати партнерські зв’язки з українськими громадами.

Станом на сьогодні, близько тисячі українських громад з більш ніж 1400 не мають жодного міжнародного партнера. Це треба виправити. Європейські країни готові не лише підтримувати українців у їхніх зусиллях, але й вивчати цінний досвід наших управлінців у вирішенні кризових ситуацій.

Усе це сприятиме зміцненню вільного світу, роблячи його більш стійким до спроб Росії залякати та примусити інших приймати їхні вимоги.

Існує ще один метод, який Москва готова використати в повному обсязі, щойно з'явиться така можливість — розподіл. Коли ми помічаємо спроби перенаправити ненависть з Росії на когось усередині країни, це повинно викликати у нас сигнал тривоги і змусити бути максимально уважними.

Можливо, в даний момент ми виступаємо в ролі мішені для маніпуляцій. Адже справжньою зброєю росіян не є якісь умовні "тролі з Ольгіна", а швидше ми самі: наша збуджена психіка, емоційна напруга та брак елементарної інформаційної обізнаності у багатьох.

Як тільки наша зброя на тих чи інших підставах перестане бути націленою на росіян, вони докладуть всіх зусиль, щоб українці почали використовувати її проти себе.

Якщо звернути увагу на сумні спогади учасників невдалих військових кампаній України, то можна помітити, що основними противниками в них часто виявляються не стільки росіяни, скільки "свої" — внутрішні суперники, представники різних політичних угруповань та інші. Я щиро сподіваюся, що ми всі усвідомили цей важливий урок з нашої історії.

З певним занепокоєнням я спостерігаю, як деякі рішення центральної влади демонструють сприйняття місцевого самоврядування не як цінний ресурс для розвитку країни, який слід підтримувати та укріплювати, а як противника, якого необхідно позбавити ресурсів і максимально знецінити.

Російська модель влади, що походить від ординських традицій, базується на важливому принципі: "усе, чого я не контролюю, має бути знищене". Необхідно рішуче викорінювати подібні підходи в управлінні державою.

Незважаючи на те, що щодня ми стикаємося з різноманітними кризовими ситуаціями, менеджери мають також зосереджуватися на стратегічних аспектах майбутнього. Існує відома цитата, що "війни виграються священнослужителями та педагогами". Це не зменшує важливості військових, але підкреслює, що основи національної стратегії закладаються в освітніх закладах та ідеологічних концепціях.

Громадяни завтрашнього дня починають своє навчання вже сьогодні. Часто це відбувається в укриттях або в режимі онлайн. Тому цій галузі варто приділяти ще більше уваги. Світовий досвід свідчить, що кожен вкладений долар в освіту з часом приносить 20 доларів до валового внутрішнього продукту країни.

У бюджеті Львова на 2025 рік визначено два основні пріоритети: підтримка Збройних сил та розвиток освіти. Найкращим педагогам буде виплачуватися зарплата понад 30 тисяч гривень, а також будуть надані гранти для підприємств, які впроваджують інноваційні технології у сферу озброєння. Крім того, ми плануємо посилити підтримку бізнесу ветеранів.

Розумію, що в сьогоднішніх умовах не у всіх містах країни можна робити те, що можна у Львові. Тому на всіх майданчиках декларую, що ми максимально відкриті до підтримки українських громад. Зокрема, Львів активно буде працювати з Харковом, Запоріжжям, Куп'янськом в напрямку підготовки до процесів євроінтеграції.

Ми всередині битви, тому наша головна задача зрозуміла - перемогти в ній. Але навіть у таких умовах завжди намагайтесь знайти час на планування довгострокових візій і робіть це з людьми, які розуміють вас і ваші цінності. Це дасть вам можливість отримати додаткову мотивацію на щоденну стресову рутину і стане додатковим джерелом внутрішньої сили.