У зоні конфлікту триває активна реконструкція освітніх установ, медичних закладів та інфраструктури. Чи є сенс займатися цим у даний момент? - Громадськість та виклики | Експрес онлайн.

На думку експертів, витрачати кошти на відновлення інфраструктури, що розташована поблизу зони бойових дій, наразі є недоцільним.

На Харківщині за 205 мільйонів гривень відремонтували зруйнований росіянами Старосалтівський ліцей. Навчальний заклад розташований лише за 18 кілометрів від кордону, і окупанти днями зруйнували його знову. Як повідомили правоохоронці, пошкоджено фасад, дах, коридори та навчальні кабінети.

Є чимало прикладів, коли держава інвестує великі кошти у відновлення шкіл, лікарень і доріг у прикордонних містах та селах. Наприклад, нещодавно Миколаївська обласна державна адміністрація оголосила тендер на реконструкцію обласної дитячої лікарні, загальна вартість якого становить 615 мільйонів гривень. У минулому році ця ж адміністрація виділила 300 мільйонів гривень на ремонт Баштанської багатопрофільної лікарні, що постраждала від ракетного обстрілу в квітні 2022 року. Завершити ремонтні роботи планують до кінця 2025 року.

Понад 20 мільйонів гривень держава витратить на капітальний ремонт навчального корпусу, спортивної зали та покрівлі школи у прифронтовому селищі Біла Криниця Херсонської області. 12 мільйонів -- на відновлення Березнегуватської мистецької школи у Миколаївській області, що постраждала внаслідок російських обстрілів.

Також у прифронтових регіонах активно відбудовують дороги. Днями Куцурубська сільська рада на Миколаївщині уклала два договори на капітальний ремонт доріг у селах Червоне Парутине та Іванівка на 3 мільйони гривень. Чи доцільні такі витрати у час війни? Дискутуємо на цю тему разом з експертом Національного інституту стратегічних досліджень, кандидатом економічних наук Іваном Усом, президентом Центру ринкових реформ Володимиром Лановим та колишнім виконувачем обов'язків міністра економіки, кандидатом економічних наук Павлом Кухтою.

-- Як вважаєте, чи варто відбудовувати навчальні та медичні заклади, які розташовані поблизу лінії фронту і які зазнали руйнувань унаслідок ворожих обстрілів?

Certainly! Here’s a unique version of the text: ● І. Уш:

-- Розумію, що багато хто скептично ставиться до такої відбудови. Мовляв, навіщо відновлювати те, що будь-якої хвилини знову може постраждати? Але, з другого боку, школи та більшою мірою лікарні виконують важливі функції для громадян, що проживають на тих територіях. Якщо люди там залишаться, то про них треба дбати. Ми не можемо відмовитися від своїх громадян. Мусимо миритися з такими витратами.

Єдине -- ці витрати мають бути мінімальними. Тобто я проти великих, грандіозних ремонтів. Підлатати будівлі -- так, капітально відбудовувати чи наново зводити -- ні. Бо занадто високий ризик того, що ці об'єкти знову можуть зазнати серйозних руйнувань, і державі доведеться витрачати великі гроші, яких вона не має.

Зазначу, що першочерговим завданням слід вважати відновлення лікарень. На прифронтових територіях проживає багато літніх людей, і їм необхідно забезпечити хоча б мінімальні стандарти медичної допомоги. Що стосується шкіл, батькам варто розглянути можливість виїзду з небезпечних районів, щоб їхні діти мали змогу навчатися в більш безпечних умовах.

Certainly! Here’s a unique version of the text you provided: ● В. Лановий (V. Lanovyi):

Звісно, ми прагнемо якомога швидше відновити всі навчальні та медичні заклади, які є важливими для нормального функціонування суспільства. Проте, на мою думку, витрачати кошти на ремонт об'єктів, що знаходяться поблизу лінії фронту, є недоцільним. Це фактично марна трата ресурсів, адже праця будівельників може виявитися безрезультатною. Набагато розумніше буде направити зусилля будівельників на створення укріплень. Школи та лікарні можуть почекати. Сподіваємося на припинення бойових дій, і тоді ми зможемо визначити, що потрібно відновлювати в першу чергу, а що може почекати.

Проблема полягає також у тому, що державні службовці в умовах війни намагаються скористатися ситуацією, зловживаючи тендерами на відновлення. Навіть маємо рішення судів, що підтверджують факти корупційних дій. Нещодавно, наприклад, суд визнав підприємницю з Миколаївщини винною у службовій недбалості — вона підписала акти виконаних робіт на суму понад 2,5 мільйона гривень, що стосувалося відновлення даху навчального корпусу школи, пошкодженого внаслідок бойових дій. Однак насправді роботи були виконані не в повному обсязі. Кошти з місцевого бюджету просто були привласнені.

П. Кухта:

Люди, які мешкають у прикордонних зонах, повинні мати можливість користуватися медичними та освітніми послугами. Проте, на мою думку, важливо враховувати чисельність населення в населених пунктах, де постраждали школи або лікарні. Якщо кількість жителів невелика, інвестиції у відновлення таких закладів можуть бути недоцільними. Наприклад, який сенс у проведенні капітального ремонту школи, якщо навчання відбувається в онлайн-форматі?

На мою думку, державі слід інвестувати ці кошти у соціальний захист осіб, яких в Україні вважають внутрішньо переміщеними. Адже ці люди часто опиняються в ситуації, коли їм доводиться самостійно шукати житло, роботу, а також навчальні заклади для своїх дітей.

Влада виділяє значні кошти на відновлення дорожньої інфраструктури. Чи є це обґрунтованим рішенням в умовах війни?

Certainly! Here’s a unique version of the text: ● І. Уш:

-- Відновлення доріг не має бути пріоритетом. Але взагалі відмовлятися від ремонту -- також не варіант. Бо елементарне відновлення чи будівництво доріг -- це сигнал громадянам держави: війна закінчиться і життя після війни буде. Цей сигнал, із психологічного погляду, дуже важливий. Люди мають розуміти, що держава бачить майбутнє країни, тому дбає про розвиток інфраструктурних об'єктів.

Зрештою, якісні автошляхи -- це логістика, тобто можливість швидкого постачання військової техніки та гуманітарної допомоги до регіонів, де відбуваються бойові дії. Не можна допустити того, щоб наші військові були обмежені в постачанні зброї через низьку пропускну спроможність доріг.