Матері відправляють своїх 17-річних синів за кордон, але вони все ще складають НМТ, - зазначив Михайло Винницький з Міністерства освіти і науки.

Після трьох із половиною років війни в українських університетах навчається приблизно один мільйон студентів, більшість із яких відвідує заняття в очному форматі. Які цьогорічні зміни в процесі здачі НМТ для випускників, чи слід очікувати зростання вартості навчання, які результати показали перевірки аспірантів, а також як просувається укрупнення університетів — про це та інше в інтерв'ю з заступником міністра освіти Михайлом Винницьким.

Основное:

- Чим відрізняється НМТ цього року за кількістю випускників, в скількох країнах його будуть здавати за кордоном?

НМТ цього року практично не відрізняється від показників минулого року. Торік ми мали 312 тисяч зареєстрованих учасників, і цього року їхня кількість залишилася на тому ж рівні. Минулого року трохи більше 21 тисячі з них пройшли реєстрацію за межами країни. У цьому році ця цифра знизилася на кілька сотень, і тепер за кордоном зареєстровано майже 21 тисячу осіб.

Після початку бакалаврської програми ми досягли певного рівня стабільності. Це може звучати незвично, але в умовах воєнного стану ми змогли забезпечити стабільність у правилах та статистичних даних щодо абітурієнтів. Як і в минулому році, для вступу необхідно скласти три обов'язкових предмети та один на вибір. Трохи більше третини вступників (114 тисяч) обрали додатковим предметом англійську мову. На другому місці за популярністю — географія, за нею слідують біологія та українська література. На жаль, фізику та хімію обирають найменше, і це викликає у нас серйозне занепокоєння.

Абітурієнти обирають четвертий предмет залежно від того, з яким, на їхню думку, у них буде найбільше шансів вступити на бажану спеціальність до конкретного університету. Не обирають фізики і хімії - це показує, що інтерес до цих предметів падає набагато раніше, ніж в 11 класі. Це проблема, пов'язана з 9-10 класом.

Наразі ми активно вкладаємо кошти в розвиток STEM-освіти (наука, технології, інженерія, математика) в рамках реформи Нової Української Школи та старшої профільної освіти. Вже виділені субвенції, розпочато пілотування профільної школи, і в 2027 році перші учні десятого класу перейдуть до нової старшої школи, де одним із ключових акцентів стане популяризація природничих дисциплін.

Цього року під час вступу фізика й хімія дають перевагу в конкурсі. Якщо абітурієнти мають однакові бали з інших предметів, але один обрав фізику, а інший - англійську, то конкурсний бал з фізикою буде вищим. Це особливо важливо для тих, хто планує вступати на природничі або інженерні спеціальності.

Конкурсний бал стане важливим критерієм наступного року, а також і в наступні роки. Ми радимо учням 9-10 класів продовжувати вивчення фізики та хімії, оскільки це значно полегшить процес вступу до університету і збільшить ймовірність отримання бюджетного місця.

Зменшення вибору фізики і хімії може свідчити про можливе скорочення кількості інженерів та фахівців у галузі природничих наук. Чи це означає, що ми зіткнемося з дефіцитом таких спеціалістів у майбутньому?

Ні, абсолютно ні. На сьогодні найбільш затребуваними є спеціальності, пов'язані з комп'ютерними науками. Такі напрямки, як "менеджмент", "економіка" та "право", вважаються "кон'юнктурними". Люди обирають їх з різних причин, але на ринку праці вони не мають великого попиту, а бюджетних місць там обмаль. Проте, незважаючи на це, ці спеціальності все ще користуються певною популярністю.

П'ять напрямків у галузі комп'ютерних наук включають самі комп'ютерні науки, системну інженерію, прикладну математику та кібербезпеку. Ці спеціальності вже стали одними з найзатребуваніших у середовищі майбутніх студентів.

Значне зниження інтересу до фізики та хімії у школярів спостерігається набагато раніше, ніж у 11-му класі, - зазначає Михайло Винницький (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Ми зараз намагаємося виправити помилки, зроблені років 5, 7, 10, а то і 20 років тому. Інвестиції на рівні шкіл в лабораторне обладнання, в популяризацію природничих предметів, на жаль, дуже давно не здійснювалися. Тому мова не йде про нові проблеми, а про виправлення недоліків, які тягнуться багато років.

- Ви згадали професії, які досі популярні, але де фактично немає ринку і мало бюджетних місць. Кажуть, на початку 2000-х був "бум" на юристів, менеджерів. Які найпопулярніші спеціальності зараз?

Ці професії, безсумнівно, продовжують користуватися популярністю. У минулому році на факультет права вступило 5703 особи, з яких 738 отримали бюджетні місця. Отже, близько 5 тисяч студентів прийшли, сплачуючи за навчання. Держава не заохочує ці витрати. Навпаки, в цьому році вартість навчання на спеціальностях "право", "економіка" та "менеджмент" буде збільшена. Якщо ви плануєте здобувати освіту в цих напрямках, будьте готові до високих витрат. Ми всіляко інформуємо про те, що ринок праці в цих сферах переповнений.

Для порівняння, на комп'ютерні науки вступило 6300 осіб, з них 2900 отримали бюджетне місце. На "праві" та інших - 5700 і 700 людей отримали бюджетне місце, а тут - 6300, і відповідно на бюджеті будуть вчитися 2900. Також ще 900 осіб отримали державний грант. По "праву" фінансування від держави отримали 29% вступників, а по комп'ютерних науках - 61%. Різниця вражає.

- Навчання на яких спеціальностях зросте в ціні цього року?

У цьому році вступ до спеціальності "право" стане значно дорожчим. Для цієї спеціальності, а також для 15 інших, популярність яких не відповідає реальним вимогам ринку праці (серед них менеджмент, економіка, туризм, журналістика), введено індикативну собівартість. Це означає, що вартість контракту буде зрівняна з тією сумою, яку держава витрачає на бюджетних студентів.

У нас у вищій освіті велика системна проблема: бюджет платить за одного студента більше, ніж вартість контракту. З часом ми маємо дійти до того, що вартість навчання на бюджеті і вартість навчання на контракті мають бути прирівняні на всіх спеціальностях. Цього року це зроблено тільки для тих спеціальностей, які найбільше в попиті і найменше потрібні для ринку праці - те ж саме право, економіка, менеджмент тощо.

Для інших є ринкова вартість. Класичний приклад - агрономія. Для людини, яка вступає на агронома, бюджет виплачує приблизно 60 тисяч гривень залежно від університету. А контракт дуже часто коштує 30-35 тисяч. І ми розуміємо, що підвищувати ціни контракту на агронома небажано: тут часто мова йде про вступників з сіл, які не мають тих доходів і не можуть собі це дозволити.

Насправді, з цією величезною різницею в цінах є надія, що можливо хтось, який розглядав вступ на економіста, піде на агрономію. Це буде і набагато дешевше, і набагато більш потрібне на ринку праці. І більше шансів, що людина працюватиме за спеціальністю.

Яка наразі ситуація з процесом об’єднання університетів? Чи буде збережено робочі місця для викладачів?

Часто обговорюється питання надмірної кількості університетів у нашій країні, що, безумовно, пов'язане з демографічними змінами. Ще 25 років тому ми мали 800 тисяч випускників шкіл щорічно. Якщо б усі окуповані території залишалися під контролем України, враховуючи дані випускників, які зараз живуть за кордоном, а також ті, хто вчився у Криму та Донбасі, ми б отримали близько 500 тисяч випускників на цих територіях. Таким чином, загальна кількість випускників зменшилася з 800 тисяч до 500 тисяч.

Наразі ситуація така, що цього року близько 360 тисяч учнів завершують школу. З них 312 тисяч офіційно зареєструвалися для проходження НМТ, яке є необхідним для вступу до університетів. Однак не всі випускники планують продовжувати освіту в вищих навчальних закладах. Деякі з них вирішують одразу вийти на ринок праці, що є абсолютно прийнятним вибором. Приблизно 50 тисяч випускників обирають інші шляхи, зокрема, вступають у коледжі, для яких не потрібно проходити НМТ.

До 2028 року, за прогнозами, кількість випускників шкіл складе близько 250 тисяч, порівняно з 800 тисячами, які були 25 років тому, - повідомляє Міністерство освіти і науки України (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

Це зниження не має причин, пов'язаних із війною. Основною причиною є те, що у нашій країні спостерігається зменшення народжуваності. Хоча війна розпочалася у 2014 році, кількість можливих випускників почала зменшуватись ще до цього. На графіку також видно зниження числа випускників у 2018 році, що свідчить про різке скорочення народжуваності в 2001 році. Це факти, які важко оспорити.

Можу з упевненістю стверджувати, що до 2038 року ми, ймовірно, матимемо близько 250 тисяч випускників шкіл. Ця цифра не зміниться, адже ці діти вже з’явилися на світ. Наша система вищої освіти розрахована на 800 тисяч абітурієнтів щорічно, що відповідає показникам, які існували 25 років тому.

В європейських університетах середня кількість студентів становить близько 10 тисяч. У нашому закладі навчаються 5 тисяч 700. Раніше ми також мали 10 тисяч студентів, проте це було в часи, коли народжуваність у країні була значно вищою. Сьогодні ж ми стикаємося з проблемою надміру вищих навчальних закладів. Як би це не було сумно, але демографічні тенденції не підлягають сумніву.

Не має значення, хто займає це крісло або очолює міністерство освіти. У нашій країні протягом найближчих 3-5 років необхідно провести оптимізацію освітньої мережі. Це є частиною нашої євроінтеграційної стратегії. У нас є донори, готові підтримати цей процес. Завдяки кожному етапу укрупнення, ми отримуємо можливість здійснювати значні інвестиції: півтора мільйона доларів на науково-освітнє обладнання для кожного навчального закладу. Це досить привабливо.

За минулий рік зі структури міністерства освіти, ми вже скоротили 10, цього року буде теж ще 10 вищих навчальних закладів. Ми маємо дійти до 100 закладів вищої освіти в нашій мережі до 2030 року.

Вибір, хто з ким об'єднається, завжди залишається на розсуд кожного окремо. Наприклад, минулого року існувала установа з кількістю студентів менше тисячі, яка не мала можливості самостійно фінансувати свою діяльність. Тому ми вирішили об'єднати її з більш потужним навчальним закладом.

Більшість об'єднань відбувається саме таким чином. Коли навчальний заклад втрачає популярність, кількість студентів зменшується. У таких випадках необхідно рятувати наукові школи та викладацький склад, переводячи викладачів і студентів до більших і стабільніших установ. Важливо усвідомлювати, що ці дії не спрямовані на економію коштів. Наша мета полягає в створенні якісного середовища, де студенти можуть навчатися, а науково-педагогічні працівники - професійно зростати.

Чи можете ви вказати, які заклади планують об'єднати в цьому році?

Які ще заклади будуть об'єднувати, поки що не можна назвати. Це залежить від конкретних умов. У нас є детальний аналіз демографічних показників для кожного регіону. Наприклад, у Львові наразі працюють чотири університети, які підпорядковуються Міністерству освіти і науки: Львівська політехніка, університет імені Івана Франка, ветеринарний університет, до якого нещодавно приєднали аграрний, а також лісотехнічний університет.

Два з цих чотирьох - найбільші університети в країні - Львівський університет Франка і Львівська політехніка. В обох випадках в нас велика концентрація ресурсів, розвиток і можливість інвестицій. Плюс у Львові є приватний Український Католицький університет (УКУ), який має своє особливе місце в екосистемі міста і регіону.

У Львові та Одесі населення приблизно однакове – близько 900 тисяч осіб, але в Одесі розташовано 12 вищих навчальних закладів, тоді як у Львові лише 4. Це суттєва різниця. Одеський національний університет імені Мечникова має потужну академічну платформу, тому планується його розширення шляхом об'єднання з іншими навчальними закладами. Багато з цих установ втратили свою галузеву спеціалізацію, тому їх варто інтегрувати та розвивати як технологічні або морські університети.

Як не дивно, в Одесі є два морські університети. Одні займаються портами, другі - плавають. Це може звучати банально, але морський напрямок - один. Так, є спеціальності, які забезпечують логістику, менеджмент портів, будову ін інфраструктури тощо. Але це один напрямок, і разом з морським бізнесом логічно, щоб це був один потужний морський університет. Але в кожному випадку, коли йде мова про об'єднання вмикаються певні амбіції.

Це означає певний спротив, бо люди звикли, що є величні заклади, які мають довгу пам'ять, велику історію. І це правильно, але коли в одному з тих закладів падає студентів нижче 2700, ти починаєш дивитися, чи можна забезпечити якісну освіту, коли в тебе всі групи малокомплектні.

Поки в цьому процесі ми даємо можливість прифронтовим і переміщеним університетам спробувати себе знайти. Але з кожним роком продовження війни бачимо, що самобутність переміщених університетів втрачається, як і їхні фінансові і наукові показники. Тому там з часом укрупнення також має відбутися.

У Львові та Одесі приблизно однакова кількість населення - по 900 тисяч, але в Одесі 12 вишів проти 4 у Львові, - Михайло Вининцький (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Яка наразі обстановка з навчальними закладами в Сумах? Чи є наміри щодо релокації, враховуючи постійні обстріли та загрозу з боку Росії?

Ми прагнемо забезпечити подальший розвиток навчальних закладів у Сумах. У місті функціонують три державні університети, серед яких Сумський державний університет є справжнім символом, яким ми щиро пишаємося. Це не лише регіональний, а й національний феномен, один з найпотужніших класичних університетів, що щороку демонструє вражаючі результати в науковій діяльності, міжнародній співпраці та працевлаштуванні своїх випускників. Високі вступні бали свідчать про їх популярність. Усі показники, які ми аналізуємо, є на високому рівні.

На даний момент ворог завдав удару, і, слава Богу, не по лабораторним комплексам чи навчальним закладам, а по так званому конгрес-центру. Це місце, де збирається Сумський університет у центрі міста, і де часто проходять конференції. Ми працюємо над відновленням цього об'єкта. Сумський університет продовжує триматися. Цікаво, що минулого року, попри загальне зниження кількості студентів в країні, їхня чисельність у нашому університеті збереглася на рівні 99% від попереднього року. Це справжнє досягнення для Сум.

У Сумах функціонує потужний аграрний університет, де кількість студентів знизилася лише на 3% у порівнянні з попереднім роком. Нажаль, ситуація з Сумським педагогічним університетом є менш оптимістичною. Чи можливе там укрупнення? Наразі у нас немає чітких планів, оскільки в регіоні тривають бойові дії. Перед ухваленням будь-яких рішень необхідно ретельно оцінити подальшу демографічну ситуацію.

В Сумській області ще є Глухівський педагогічний. Надзвичайно важливий осередок українства на північному сході країни. Глухів - історичне місто і дуже важливо, щоб ми там зберегли університет. На жаль, зараз він переміщений з зони бойових дій, але хочемо його повернути якнайшвидше. Хочу вірити, що наші Збройні Сили нас захистять до тієї міри, що ми не матимемо потреби релокувати нові навчальні заклади.

Яка нині безпекова обстановка в університетах Харкова?

У Харкові ракети та дрони стали невід’ємною частиною життя. Проте ми розглядаємо можливість перенесення нашого закладу у випадку, якщо університет опиниться в зоні досяжності артилерії, як це сталося, наприклад, у Херсоні. Тамтешні навчальні заклади були змушені релокуватися, оскільки освітній процес став неможливим. На щастя, українська держава наразі контролює Херсон, і це позитивний момент. Херсон, Харків, Суми, Запоріжжя, Миколаїв – всі ці міста залишаються в центрі нашої уваги.

Чи є плани на повернення до очного навчання з вересня в тих регіонах, де це вважається безпечним?

- Всіх в офлайн з вересня не повернуть. Поки йдуть обстріли, очевидно, ми не можемо повернути в офлайн всіх. У нас немає можливості проводити весь освітній процес в підземеллі. Ми це намагаємося робити, максимально забезпечивши реалізацію політики "Школа офлайн". Будуючи підземні школи-укриття. Але ми не можемо забезпечити університетську освіту такого типу. Одна річ - це школа, де кілька класів. А тут - тисячі студентів.

Отже, з 1 вересня більшість регіонів, що не перебувають у бойових діях, переходять на змішаний або офлайн формати. Це стосується Києва та західної України, тоді як Одеса і Дніпро функціонують у змішаному режимі. На жаль, інші регіони поки що залишаються в онлайн-форматі.

Як довго НМТ залишиться на місці ЗНО?

- НМТ існує виключно як рішення через безпекову ситуацію. ЗНО є однозначно кращим інструментом перевірки знань і навчального потенціалу учня, ніж НМТ. Тут немає сумнівів. Але уявімо, що ми збираємо 300 тисяч вступників, які всі в один день будуть писати українську мову. Це просто запрошення ворогу: "бомбіть нас зараз". Це неможливо робити. Тому НМТ проводиться меншими групами впродовж місяця, фактично півтора місяці, в безпечному середовищі.

Чи дійсно ми прагнемо до такого підходу? Звісно, що ні. Однак нинішня ситуація з безпекою вимагає новаторських рішень. Для нас надзвичайно важливо зберегти систему зовнішнього незалежного оцінювання. Вона може набувати різних форм: класичного ЗНО або національного мультипредметного тесту, який є вимушеним заходом в умовах воєнного стану.

НМТ, що замінив ЗНО в Україні, був введений лише через ситуацію з безпекою, - повідомляє Міністерство освіти і науки (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

В даний момент проводяться перевірки у вищих навчальних закладах, пов'язані з аспірантами, які отримують відстрочки. Чи спостерігається аномальне зростання їхньої кількості в останні часи?

- Однозначно зросла. У нас в 2023 році загальна кількість зарахованих аспірантів була 18 835. Це включало і вечірників, і контрактників, і заочників. Бюджетних місць було в 2022 році 3300, у 23-му - 3200. Але в 2022 і 2023 році аномально багато вступників пішли на денну форму за контрактом саме для отримання відстрочки від мобілізації. Цифри вражають.

У 2023 році з 18 тисяч осіб, які вступили на навчання, 13 600 становили чоловіки віком від 25 років і старші. Це свідчить про значний ріст інтересу до науки. Якщо до початку війни з Росією щороку ми мали приблизно 1300-1500 контрактів, то в 2023 році ця цифра раптово зросла до 13 700. Серед нових контрактників 82% — це чоловіки віком 25+, що складає 11 248 осіб, у порівнянні з попередніми 46%.

В цілому, немає нічого негативного в збільшенні кількості людей, які обирають аспірантуру. Я отримав чимало відомостей від різних колег з політехнічних університетів, які зазначають, що ці аспіранти займаються інноваційними розробками у сферах, пов'язаних із безпілотниками, електронікою для радіоелектронної боротьби, а також новими технологіями в кіберзахисті.

Багато потрібного робиться аспірантами для захисту держави. Якщо людина в аспірантурі реально займається наукою, інноваційними розробками, нічого поганого в тому немає, що у неї також є відстрочки на період навчання. Навіть якщо йому 25+, він все одно робить свій внесок в нашу оборону. І це нормально.

На жаль, ми спостерігаємо, що значна частина студентів, які були зараховані, не займаються навчанням і не беруть участі в дослідженнях. Їхні наукові керівники вже давно не мали з ними контакту, вони не відвідують заняття та не публікують свої роботи. Саме з цієї причини ми ініціюємо позапланові перевірки навчальних закладів для оцінки якості організації освітнього процесу.

Зазвичай ми стикаємося з проблемою фальшивого навчання. У випадку онлайн-освіти це виявляється у відсутності ознак справжнього навчального процесу на освітніх платформах. А якщо мова йде про очне навчання, то це проявляється в нестачі підтверджень успішного складання сесій, відсутності наукових публікацій та написання дисертацій.

Які з цих причин можуть слугувати підставами для виключення?

Зазвичай це пов'язано з неналежним виконанням особистого навчального графіка або індивідуального плану дослідницької діяльності.

Які дії вжити у зв’язку з критичною браком педагогічних працівників у навчальних закладах, як школах, так і університетах?

Педагогічна освіта стане затребуваною, лише коли учителі отримуватимуть гідну заробітну плату. Цього року вона зросла на дві тисячі гривень, і ми маємо намір продовжувати підвищення зарплат. Для цього необхідна воля та визначення пріоритетів на рівні держави, і ми працюємо над цим у співпраці з іншими міністерствами.

Професія вчителя стане більш привабливою, якщо зарплати вчителів зростуть. Що ж можна зробити у сфері вищої освіти для підготовки кваліфікованих педагогів, коли зарплата стане конкурентоспроможною? Держава може сприяти підготовці молодих вчителів. Наприклад, минулого року до середньої освіти (вчителі середньої школи різних спеціалізацій) було зараховано 7349 абітурієнтів, з яких 5525 отримали бюджетні місця. Це складає 78%. Це свідчить про те, що держава активно інвестує в підготовку вчителів. І це один з ключових пріоритетів держави поряд із медициною.

На жаль, велика кількість випускників освітніх програм галузі "Освіта" не йде працювати в школи або працює там недовго, переважно через зарплати. Ми стимулюємо також, щоб вчителями ставали ті, хто вчиться на інших спеціальності.

Професія вчителя в Україні буде мати попит і популярність, коли підвищаться зарплати, - заступник міністра освіти (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Мій син нині навчається на четвертому курсі фізики в університеті Шевченка і вже висловлює бажання спробувати себе в ролі вчителя на кілька років. Хоча він не має педагогічної освіти, існує можливість пройти педагогічну інтернатуру, працюючи рік під керівництвом досвідченого вчителя в класі. Це може дати йому шанс стати вчителем фізики. Чи прийме він таке рішення — поки що невідомо, але законодавство це дозволяє.

- Наскільки масовою є проблема вивезення 17-річних хлопців за кордон?

Сказати, що хлопці не виїжджають, було б неправильно. Всі ми знаємо, що мами вивозять своїх 17-річних синів. А що показує статистика? Виявляється, 17- і 18-річні, перебуваючи за межами країни, складають НМТ. Зокрема, 20 тисяч з зареєстрованих на НМТ цього року уже знаходяться за кордоном. Цього року в 34 країнах відкрито 55 центрів для проведення НМТ за межами України.

Це свідчить про те, що, незважаючи на еміграцію, люди все ще бачать українську вищу освіту як привабливий шлях для подальшого навчання. Багато з тих, хто залишає країну в 17-річному віці, згодом повертаються, щоб продовжити навчання в українських університетах.

Чи можемо ми говорити про те, що втрачаємо неповнолітніх громадян, які покидають країну разом із батьками? Безумовно. Чи можу я надати відповідні статистичні дані? На жаль, у мене немає таких показників, оскільки їх фіксують Державна міграційна служба та Державна прикордонна служба.

Є один цікавий факт: ці особи мають шанс навчатися за кордоном, вступаючи до закладів вищої освіти, але при цьому проходять НМТ. Однак для вступу до університетів у Польщі та Німеччині НМТ не потрібен. Так само в Англії немає необхідності в НМТ. Достатньо пред’явити свій атестат про середню освіту, а також скласти вступні іспити, якщо вони є.

НМТ потрібне тільки для вступу в українські заклади освіти. І 20 тисяч кожного року його пишуть. Це говорить про те, що українська вища освіта залишається популярною зокрема і серед тих, хто виїжджає за кордон.

Які методи можуть сприяти поверненню дітей, що їх вивозять батьки? Чи плануються ініціативи для підтримки обдарованої молоді?

Яким чином ми оцінюємо талановитість? Це здійснюється через різноманітні олімпіади та національний мультипредметний тест, відомий також як ЗНО. Ці методи дозволяють перевірити рівень знань, умінь та талантів. Ті, хто досягає найвищих результатів, мають можливість отримати бюджетні місця та стипендії.

- Тобто це загальні умови, як і для всіх.

- Абсолютно правильно. Тільки якщо ти талоновитий, шанси дуже хороші, що ти отримаєш оплачуване місце зі стипендією.

В Верховній Раді наразі обговорюється законопроект, який передбачає запровадження національних стипендій для студентів з найвищими результатами НМТ. Наразі ці учні отримують премії, але ми прагнемо зробити цю систему більш організованою. Наша ініціатива полягає в тому, щоб виділити певну кількість бюджетних місць та підвищити стипендії для абітурієнтів з найкращими балами, щоб підтримати та утримати талановиту молодь в Україні.

Які суми стипендій обговорюються?

Сума, яка виділяється кожного року, залежить від бюджетного процесу. Однією з найскладніших наших задач є успішно пройти цей процес. Від цього залежать не лише зарплати викладачів і вчителів, але й фінансування вищої освіти, а також стипендії. Бюджет не є еластичним, і міністерство фінансів постійно це підкреслює. Проте ми робимо все можливе, адже освіта повинна розглядатися не як витратна стаття, а як інвестиція у наше спільне майбутнє.

- Що ще варто зробити і що має статися, щоб ці 17-річні хлопці і їх родини побачили, що в Україну варто повертатися?

Ситуація з безпекою повинна, насамперед, стабілізуватися. Але ваше запитання дійсно важливе. Що потрібно для цього? Як українці, ми повинні відмовитися від почуття меншовартості. Я звертаюся до всіх ваших читачів. Ми змогли зупинити агресора. Нам прогнозували три тижні, а минуло вже понад три з половиною роки. Харків – наш, Херсон – наш, Суми – наші, Запоріжжя – теж наше, Дніпро наш, а Київ залишається вільним. Ніхто не міг цього передбачити.

Як нам вдалося зупинити їх? Можемо стверджувати, що агресори були неорганізовані, корумповані та не розуміли народу України тощо. Але ми всі пам'ятаємо про численні ініціативи знизу, про нашу згуртованість. Наші добровольчі батальйони та територіальна оборона. Усі ми мобілізувалися. Звідки це взялося? Романтик скаже, що це спадщина козацьких кровей. Але давайте подивимось на це більш реалістично: це результат набуття знань та навичок. А звідки вони взялися? Завдяки нашій освітній системі. Ті, хто зупиняв ворога, здобули свої знання в навчальних закладах України.

Російську орду зупинили люди, які вийшли з української системи освіти, - Михайло Вининцький (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

А ми постійно говоримо, що наша освіта якась не така, якась погана. Ми маємо позбутися комплексу меншовартості. У нас є хороші університети, хороші школи. Не всі, але так є в кожній країні. В інтернеті напишіть "buy a PhD": ви можете купити диплом в Америці, нема проблем. В інших країнах також є корупція. Але в нас є заклади освіти, які формують націю, яка є переможцем і яка дивує світ.

Коли ми нарешті це зрозуміємо, то зможемо звільнитися від колоніальних стереотипів. Багато людей вважають, що десь за межами їхньої батьківщини краще. Вони вважають, що за парканом трава яскравіша. Однак ті, хто мав можливість багато подорожувати по Заходу, усвідомлюють, що іноді й вдома можна знайти справжню красу, а в нашій землі можуть виростати не лише смачні яблука і груші, а й чудові люди.

Після 3,5 років війни в Україні на сьогоднішній день налічується мільйон студентів, які навчаються в університетах. Більшість з них обирає очну форму навчання. Значна кількість студентів має можливість брати участь в академічній мобільності за кордоном і повертається назад додому.

Батьки виїжджають задля безпеки, а молодь каже: "Ні, я побачив життя в Німеччині, в Данії, в Італії, Польщі. Я хочу додому". І це не тільки тому, що це дім. Є можливості для саморозвитку, набуття навичок, які потрібні для життя. Насправді наша система освіти в деяких випадках на голову вища за європейську. І це наше величезне досягнення. Далеко не все ідеальне. Є над чим працювати. Але повторювати, що "все пропало", точно спільній справі не допоможе.